Гроші — це паперова купюра чи великі можливості? Все залежить від того , як люди сприймають це поняття.
Зараз під грошима простий обиватель розуміє якусь кількість паперу , наділеною індивідуальними ознаками . Але ж ще триста років тому все було не так — люди не знали , що таке паперові гроші , для них вони не уявляли цінності , а цінно було золото і срібло. І мені здається , що так було правильно .
Наявність валюти кожної держави передбачає забезпечення цих цінних паперів товарами , послугами , які на них можна купити або придбати. Однак дуже часто такі папери є «порожніми» , виходячи з під друкарського верстата в тяжкий час за вказівкою вищих чиновників. Адже такі гроші псують життя багатьом людям.
Деякі жінки і чоловіки так захоплюються грошима , що перестають бачити головне — гроші , в першу чергу , дають широкі можливості. Можливість отримати освіту , їсти збалансовану , збагачену вітамінами їжу , відпочивати від роботи , допомагати нужденним , в кінці кінців. І від цього все людина може відчувати себе щасливим , відчуваючи себе вільним розпоряджатися життям так , як йому хочеться , вільним від будь-яких обмежень.
Дуже засмучують мене ситуації , коли бачиш , що в грошах люди потребують , наприклад , на операцію , від якої залежить життя , або вмирають з голоду цілі сім’ї в Африці , але не мають їх. Чи не менше засмучують і ті моменти , коли гроші роблять з людини ненаситне чудовисько . Коли накопичуючи , людина стає заручником цього багатства , перестає радіти життю , любити , дружити.
Моє ставлення до грошей неоднозначно. В деякі моменти я хочу мати багато грошей і можливість до своїм близьким і рідним , в інші , відчуваючи яке це зло , — взагалі не хочу нічого , в тому числі і яких-небудь грошей .
Якщо все-таки серйозно задуматися над цим питанням — я хочу жити в достатку , я не хочу мільйонів або мільярдів , але хочу стільки грошей , щоб мати можливість працювати на улюбленій роботі , активно відпочивати , купувати потрібні мені речі і продукти , а не економити , позбавляти себе всього , заради чергової покупки , як живуть багато людей нашої держави.
при першій зустрічі з ним він зображений як звичайним вуличним задиракою. це ми можемо зрозуміти з його мови та й сам юлько казав: “стефко це, стефко вус, соловій-розбійник з нашого двору.” але з деяким переживанням він віднісся до сороки з перебитим крилом. можна зробити висновок, що він тільки захищає своє ім’я і себе від інших і дає волю силі, серцю, думкам в різних життєвих ситуаціях. у главі ‘як усе було насправді’ стефко проявив себе справедливою людиною яка не пожертвувала здоров’ям іншої людини за ради інтересів юлька. це його і відрізняє від підступного ващука який не тільки хотів зробити зле сдавкові, а й не хотів забруднити своє ім’я.