Відповідь:Сьогодні нарешті настав той день, про який ми мріяли довгий час, який чекали з нетерпінням, бачили уві сні. Цей день звучить в наших серцях урочистим, радісним, яскравою мелодією. І в цю мелодію органічно вливаються ноти смутку і жалю.
Ми йдемо зі школи і розуміємо, що нічого вже не повернути, не повторити, не змінити. Позаду залишилася яскрава, насичена подіями шкільне життя, де прощали нам провини й помилки, де нас розуміли, намагалися до навчити, підтримати.
Школа стала для нас не тільки місцем, де отримують знання, але і, дійсно, другим домом, як ні банально це звучить. Тут ми дружили, допомагали один одному у вирішенні завдань і життєвих проблем, разом перемагали і ділили гіркоту поразок, раділи успіхам один одного і намагалися розрадити в біді.
І завжди Ви були поруч, завжди були готові зрозуміти і до
А ми часто не розуміли цього і ображалися на Вас, і часто самі Вас ображали. Вибачте нас за це. Адже ми були маленькими і дурними.
Ви допомагали нам рости і розумнішати. Ви вчили нас не тільки читати і рахувати, але ще вчили думати і думати, відповідати - не тільки біля дошки, але і за свої вчинки, і ніколи не забувати робити роботу над помилками.
Ми не обіцяємо, що не будемо робити помилок в словах і рішеннях, ми не обіцяємо, що будемо прославленими і великими, але ми будемо завжди пам'ятати Ваші уроки добра, справедливості, толерантності, чесності.
Ми будемо намагатися, щоб в майбутньому Вам ніколи не було за нас соромно. Ми будемо дбайливо зберігати шкільні спогади не тільки в фотоальбомах файлах на дисках, але і в своїх серцях.
В наших душах залишиться і мелодія сьогоднішнього дня, урочиста, яскрава з нотками смутку і жалю. Давайте напишемо її разом. Кожен з нас додасть в мелодію свою ноту: подяки, любові, вірності, надії.
Цю мелодію ми присвячуємо Вам...
Пояснення:
Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. Прощається хлопець зі своєю коханою Соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком.
Соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама.
Ось вже довго йде Остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. Озирнувся — якийсь козак його доганяє. Коли підійшов ближче, Остап пізнав у молодому козакові свою Соломію. Жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. Довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого.
З часом добралися Остап із Соломією до Дунаю. Тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб пере човнами на інший берег. Та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. Знайомий Соломії та Остапа, Іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати.
Пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм до Той запропонував зробити плот та вночі самотужки пере Дунай. Через деякий час плот був готовий. Ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. Тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. Остапа було поранено в груди.
Ледве дісталися Остап із Соломією до твердого ґрунту, сховалися в плавнях. Остапові було зовсім зле, жінка обмила його, перев’язала, а сама вирішила піти роззирнутися.
Соломія заблукала в плавнях і не могла знайти коханого. Він же лежав самотній і прощався зі світом. Ввижався йому дідусь, який своїми оповідями про козацьке життя завжди розпалював нескоримий дух в онукові. Та Соломії не було. До Остапа прийшов голодний вовк, постояв трохи і пішов.
Навкруги горіли плавні. Нарешті Соломія знайшла чоловіка і кинулася до циганської хатки за підмогою. За гроші, які жінка мала у вузлику, цигани згодилися прийняти втікачів до себе, поки Остап не видужає Видужував він дуже повільно. Хазяїни вже почали скоса поглядати на непроханих гостей, тому Соломія мала йти на заробітки, гроші ж усі віддавала старому циганові.
В хаті жили старі циган з циганкою та молоді, було видно, що це злодії. Якось вночі, як звичайно, чоловіки вирушили на промисел, повернулися ж раптово. Старий циган був поранений. Наступного дня, коли Соломія була на роботі, вони знялися, залишивши в хатині самого Остапа.
Соломія ж у цей день зустріла знайомого Івана. Разом повернулися вони додому, але нікого вже там не побачили. Не було ні циганів, ні Остапа. Кинулись його шукати і знайшли у в’язниці. Даремно намагалася Соломія довести його невинність. Остапа вирішили видати росіянам.
Соломія підмовила Івана відбити чоловіка в той день, коли його мають везти річкою на той берег. Разом наскочили вони на турків, однак перемогти їх не змогли. Загинув підстрелений Іван, захлинулася в холодній воді Соломія. Вирватись вдалося тільки Остапові.
Вже старим дідусем приходить він на берег річки і ввижається йому, що кличе його кохана Соломія.