Добро може бути маленьке, але принесе кучу позитивних емоцій та велику вдячність, а може бути велике, та не мати ніякої реакції. Реакція прямо залежить від тієї людини, для якої робиться добро. Якщо вона добра, вдячна, то й добродій отримає просте людське але навіть, якщо людина зла, невдячна та груба, це не означає, що ій не треба робити добрих справ, бо пам’ятайте, що на зло, як і на добро треба відповідати добром. Робити добрі справи не обов’язково наодинці. Це можна робити компаніями, разом із друзями, батьками. Наприклад, прибратися в квартирі у літньої хворої людини, висадити квіти чи дерева, навести чистоту у дворі чи поряд з будинком. Ці приклади підтверджують, що для добра зовсім не обов’язково мати багато грошей. Але не треба відкладувати добрі справи в довгий ящик, тому що ніхто не може зазирнути у завтрашній день. Хто знає, що станеться з нами завтра? Чи не будемо ми самі мати потребу у до Тому, треба робити добро, поки це в наших силах. При спілкуванні з друзями, батьками, їх також треба схиляти до добрих справ.
З самого початку своєї творчості М. М.Коцюбинський виявляв незмінний інтерес і любов до фольклору. "Тіні забутих предків" - Яскравий зразок плодотворного використання класиком української літературиусної народної творчості. Коцюбинський зумів відтворити своєрідність народного світогляду, показати образне, глибоко поетичне мислення гуцулів.Центральний герой повісті "Тіні забутих предків", Іван, - людина надзвичайно багата і чиста душею. Народився у бідній селянській сім'ї, "був дев'ятнадцятою дитиною у гуцульській родині Палійчука. Двадцятою і останньою була Анничка". Але з двадцяти вижило лише п'ятеро, бо такі страшні буди умови життя. З раннього дитинства хлопчик знаходиться в оточенні неповторної природи рідного краю. Уся природа здасться Іванкові, наче давньому язичникові, сповненою живої і таємничої сили.З дитячих літ Іван допомагав батькам добувати кусок хліба. І коли у сутичці з ворожим родом загинув батько Івана, в родині настали важкі часи. Загніздилось безладдя, спливали гаразди...Єдине, що живило душу і серце, - це кохання до Марічки. І хоч їхні родини ворогувати, Іванко і Марічка покохали одне одного за доброту, щирість, розуміння прекрасного, за душевну красу, і ому нелегко було Іванові розлучатись з Марсі кою і іти в найми. А коди Іван повернувся з полонини, то вже не застав Марічки живою: її забрала повінь. Він дуже важко переживав смерть коханої. Та треба було вести господарство, і врешті-решт він одружився. Палагна не стала другою любов'ю. Щастя не було, і Палагна зрадила Івана. Сум за Марічкою переміг біль зради, Іван загинув.Для розкриття щирого кохання Івана з Марічкою Коцюбинський використав коломийки - один з найпоширеніших усних поетичних жанрів Гуцульщини. Іван і Марічка не лише люблять поспівати, вони самі творять пісні. У час зустрічей з Марічкою з Іванової мережаної дудки "з гори на гору, з поточка на поточок пурхала коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця..."Ой прибігла з полониниБілая овечка –Люблю тебе, файна любко,Та й твої словечка...Важливу роль письменник відвів у своїй повісті народній демонології. Реальні картини в творі часто переплітаються з народною фантастикою.У " І тінях забутих предків" гуцули все своє життя борсаються в сітях, закинутих "вищими силами", земними і неземними богами.Іван марив Марічкою, і нявка лише прискорила його смерть, та ще й дала краплю радості за прийняті муки... Зло перемагає, але своєю смертю Іван тільки утверджує думку про невмирущість справжнього кохання.Заключна сцена відіграє в повісті велику ідейно-художню функцію. Нею в дусі народної творчості оптимістично закінчується сумна розповідь про головного героя хвору, утверджується тріумф життя над смертю.Михайло Коцюбинський створив геніальну повість, яка вчить людей найскладнішій науці - життю за законами краси, вірності, духовності. І це його вчення не застаріє ніколи, бо проблеми, порушенні письменником, вічні.
