— Чим є для українськоїлітературитворчістьШевченка?
(Надзвичайнимявищем.)
— Де і коли народився поет?
(9 березня 1814 р. в с Моринці на Черкащині.)
— Скількибратів та сестер мав Тарас Григорович?
(Два брати:Микита і Йосип. Три сестри: Катря, Ярина, Марія.)
— У кого спочаткунавчався наш поет?
(У шкільногодяка-п'яниці.)
Потім?(У маляра, але Тараса приставили козачком до пана)
— СкількибулороківШевченкові, коли йоговикупили з кріпацтва?
(24 роки.)
— Як називалась перша збіркамитця?
(«Кобзар»)
Назватиостанню книжку з прижиттєвихвиданьпоета.
("Букварпівденноруський".)
— Коли помер Шевченко і де йогопоховали?
(10 березня 1861 року, поховали на Смоленськомукладовищі в Петербурзі, у травніпереза хоронено на Чернечійгорібіля Канева.)
Після закінчення Академії мистецтв у 1845 р. Шевченко повертається в Україну з наміром там оселитися. Він знайшов роботу у Київській археографічній комісії та почав змальовувати історичні пам`ятки по всій Україні. Побував у Кирилівці, був обурений знущанням над простими селянами – кріпаками.
1845р. – рік розквіту творчих сил Шевченка: написав п`ять поем та «Заповіт». У Києві познайомився із Костомаровим, письменником, ученим – істориком. Саме він загітував Шевченка приєднатися до таємної політичної організації, яка називалась Кирило – Мефодіївське братство, його девізом було: « І не буде ні царя, ні пана, ні кріпака». Студент Петров вступив до братства з провокаційною метою, доніс у поліцію на його учасників, і 5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і в супроводі двох дужих жандармів відправлено до Петербурга.На допитах Шевченко тримався мужньо, не втрачав гідності, дипломатично відповідав на запитання слідчих.
Тут, у казематі, у нестерпному очікуванні вироку Т. Шевченко провів квітень і травень. Вирок виявився жорстоким: заслання до Орської фортеці без терміну заслання рядовим солдатом, Заборона писати і малювати.
В одиночній камері центральної управи політичної поліції гіркі поетові роздуми вилились у чудову лірику, яка переконує, що не злоба й ненависть, а любов жила в його серці у скрутні часи випробувань. Любов до знедоленої України та її народу, до Бога, своїх побратимів і співчуття до всіх нещасних, навіть до тюремних наглядачів. Тринадцять проникливих, глибоких за змістом творів об'єднано в ліричний цикл «В казематі».
Саме у тюрмі Шевченко написав цикл із 13 поезій « У казематі». Однією з них і була поезія « Садок …» - шедевр світової пейзажної лірики.
Напрочуд світлий і радісний вірш «Садок вишневий коло хати...» - 8-й твір з цього циклу, написаний у 1847 році. У ньому втілено спогади і мрії автора про Україну.
Злидні, горе, страждання, стогін підневільного народу. І водночас - сите життя розбещеного панства, поміщицьку сваволю. Біль за скривджений народ знайшов відображення в картині «Селянська родина», яку Шевченко написав 1843 року.
Такою ж була інститутка в особистому житті. Коли вона закохалася в полкового лікаря, то навіть до нього ставилася, немов до свого прислужника, а не до такої ж людини. Устина говорить про її почуття: «Якось дивно полюбила, не по-людськи». Вона ніби хизується перед іншими панночками, що зуміла приборкати такого гордого красеня. Панночка спочатку хоче втерти носа всім іншим дівчатам, до того ж вона думає, що лікар бідний, то й не має в ньому особливого інтересу. У бажанні володарювати людьми панночка доходить до абсурду, коли, наприклад, забороняє лікареві напитися води, хоч його й мучить спрага. Коли ж дізнається, що лікар має статки, зразу ж вирішує вийти за нього заміж.
Дуже характерним є епізод, в якому панночка повідомляє, що дарує молодим Дубки. Лікар тоді замріяно згадує, що тут вони закохалися, що «садок зелененький, квітчастий» там. А панночка сміється з нього, думаючи тільки про прибутки від цього маєтку: «Садок зелененький, садок квітчастий... Ти згадай, серце, які Дубці дохідні!» Ці холодні слова якнайкраще показують її духовну нерозвиненість, дрібність її натури.
На хуторі, ставши повноправною господаркою, панночка все більше навісніє, намагаючись витиснути з маєтку більше зиску: «Люди прокидались і лягали, плачучи, проклинаючи її... Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче із-найшла. Каліки нещасливі, діти-кришеняточка, й ті в неї не гуляли; здавалося усяке діло каторгою. Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась; тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить». Дійсно, в очах кріпаків панночка поставала не як людина, а як якась страшна потворна істота, ящірка, уособлення зла й страждання