«На що б я витратив свої гроші» - таке питання у всякого багатія зі станом. На машини, на одяг і всяку таку петрушку. Так, не спорю, у мене думки такі ж. Але і «добро» - це теж хороші думки. Під добром я маю на увазі - до бездомним дітям і облагородити місто, зробити все, щоб екологія була набагато краще. Машини-гібриди - самий що не забруднює місто автомобіль. Я б створив завод, немає - заводи з виробництва таких машин. Ось виникає питання: раз заводи - тоді прощай екологія, яку я хотів відновити. Ну, перш за все назву всі заводи «чисте місто». Але назва - це лише барвисті букви, швидше за все, зеленого кольору. А найголовніше - це труби, які випускають хімікати. «Беструбного завод» - звучить якось по-дитячому. Щоб зробити таке, потрібні нанотехнології. Ось, ось це слово! Багато треба грошей, але мені не шкода. Самому хочеться жити в чистому і густонаселеному місті, який кипить і радіє життю.
Та все-таки в центрі оповідання - внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням У сиву давнину народного буття. Дівчина схвильована розповіддю старого козака, вона проймається думкою про кохання, яке не має відповіді. Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушують розмірковувати над подальшою долею та майбутнім коханням. Саме звідси, з дівочих мрій героїні, оце народнопісенне сприйняття природи. З дівочих мрій Орисі бере свій початок почуття світлого смутку, любові до нескінченного і таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчина у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь з легенди, і вже «ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури». Попрали дівчата білизну, поїхали додому, а там вже чекає красуню справжній князь - молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш заручини своєї улюбленої героїні. «Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені, і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві».Автор підкреслює душевну щирість дівчини, її повагу до старших, її працелюбність. Саме тому для Пантелеймона Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.
Жанр: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого «занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльози. Ідея: О сліз таких вже вилито чимало,- Країна ціла може в них втопитись; Доволі їм вже литись,- Що слози та, де навіть крові мало … — Це заклик до дії за визволення рідного краю. Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз , що ллються від безсилля. Яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє «твердий і мужній тон»(М.Зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.
