«Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється».
Джерело: http://dovidka.biz.ua/za-sestroyu-tsitatna-harakteristika-pavlusya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
ответ:Ой летіла стріла
Рід літератрури: епос.
Жанр: народна балада.
Тема: зображення туги за вдовиним сином, котрого убила ворожа стріла.
Ідея: висловлення глибокого співчуття до загиблого, уславлення материнської любові до своєї дитини.
Проблематика: "життя та смерть", "невмирущість пам'яті".
Основна думка:
Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Композиція.
Експозиція: діалог про стрілу - причину смерті вдовиного сина.
Зав’язка: смерть героя та приліт трьох рябеньких зозуль.
Кульмінація: оплакування рідними втрати дорогої людини.
Розв’язка: одвічна пам'ять про сина, брата, нареченого.
Художні засоби.
Епітети: синього моря, земля сухенька, зозулі рябенькі.
Пестливі слова: зозуленьки, рябенькі, головоньках, серденька, ніженьках, головках, серденька, миленька.
Паралелізм:
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Гіпербола:
Де матінка плаче.
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Анафора (єдинопочаток): "То його...", "Де плаче...Там...", "Поки...".
Трикратність: "три зозулі", "сіли у трьох різних місцях"
Метаморфози: мати-удовиця, сестра та кохана перетворюються на "зозуль рябеньких", щоб прилетіти до дорогої людини.
Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.
Образ-символ: зозуля (символ суму та вдівства)
ответ: ой на горі вогонь горить
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові. Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку. Римування: паралельне. Віршовий розмір: ямб.
Художні засоби «Ой на горі вогонь горить» Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».