Теплий, духмяний з хрумкою скоринкою… Заплющуєш очі – й апетитні картинки плинуть в уяві. Одразу хочеться скуштувати цей дар – свіжий хліб. Є щось просте, але в той час дивовижне в ньому.
Ми навіть не замислюємося над тим, що більшість людей життя свого не уявляють без хліба.
З давніх давен у нашій слов’янській культурі ми можемо ігати культ хлібу. Це загалом пов’язано з тим, що слов’яни завжди були хліборобами. Праця на землі, багаті природні ресурси робили хліб не просто одним з основних продуктів споживання, ай символом самої суті слов’янських племен.
Мабуть тому, генетично ми сприймаємо хліб з повагою та захопленням.
Вирощувати хліб – це складна та поважна робота. Починаючи з вирощування пшениці на полях, її обробки, вироблення борошна – і до безпосередньо випікання хлібу, докладається дуже багато зусиль, щоб врешті решт ми зранку кожного дня мали змогу купити ароматний хліб собі до сніданку.
Сьогодні набирає обертів тенденція, коли люди відмовляються від вживання хлібу, мотивуючи це тим, що насправді він не є таким корисним, як вважають вчені.
-Привіт,рада тебе чути!
-Я теж,дуже сумувала за нашими обговореннями,яка тема нашої розмови на сьогодні?
-Мені хотілося б поділитися з тобою враженнями щодо такої пори року як осінь
-Дуже доречно,адже зараз саме осінь.Тобі подобається ця пора року?
-Я дуже люблю осінь,це моя найулюбленіша пора,яка ж вона все таки чудова,хоча саме осінню нашу душу огортає якийсь сум.Ці сірі дощі,хочеться седіти під пледом і пити гарячий чай із медом.А якими чудовими вона робить ліси,дерева жовті,листочки осипаються і золотистою ковдрою вкривають нашу землю.Пташки відлітають у теплі краї,покидають нас,як же тяжко їм буде у дорозі..На вулиці з кожним днем стає все холодніше і холодніше..Але кращох пори за осінь на мою думку немає..
-Я з тобою згодна,ти мене переконала,адже до цієї пори мені подобалась найбільше пора року весна,а зараз я зрозуміла що осінь-це та пора коли виходиш на вулицю а холодний вітерець розвиває наше волосся,моросить дрібний дощик,а дерева зовсім голі,одинокі стоять і перешептуються між собою розкидаючи свої різнокольорові листочки..Як же це заспокоює нас,надає гармонію нашій душі,ніби ми розмовляємо з тими деревами і розуміємо одне одного...
-Так немає нічого кращого за чудеса нашої золотої і водночас сумної Осені.
-Допобачення,було приємно з тобою спілкуватися!
-До зустрічі!