Я вважаю, що пісня - це душа народу. Кожен народ має свої державні символи: герб, флаг, гімн. Деякі країни ми впізнаємо через характерні танці, що притаманні тому чи іншому народу, а деякі саме через пісні. Людина народжується з піснею у серці, адже кожна ненька співає своєму дитинчатові колискову; коли ми стаємо більш дорослими, то починаємо шукати пісні, які б були нам до душі. Ми чуємо спів всюди; куди не глянь: концерти, радіо, телебачення, спів людей на вулицях. Пісня заспокоює. Вона приймає тебе у свої обійми коли поруч нема нікого. Пісня до подолати депресію, прогнати сум. Завдяки їй я маю сили піднятися та почати йти до омріяної мети, бо пісня вселяє в мене впевненість. Отже пісня - це душа народу, душа кожної людини.
Якщо коротко, то "про що" можна знайти ось у цих рядках: "Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти; По морю гуляти, Слави добувати, Із турецької неволі Братів визволяти." Мова йде про те, як козацький отаман Гамалія взяв своїх козаків-вояків та й поїхав визволяти з турецького полону товаришів-побратимів, котрих до того схопили яничари і посадили в темницю в кайдани. Полонені козаки звертаються до природи - вітру, хвиль - щоб та до м донести до отамана звістку про те, що вони потребують до чекають на своїх товаришів, інакше турки їх стратять. Визвольний похід завершився вдало, полонених визволено.
Кохання-це не тільки щирі почуття, а ще і сердечні поневіряння за коханими.Це не тільки солодке запаморочення душі, це також страждання і тяжкий тягар.У баладі ,,Тополя" описане гірке кохання дівчини до молодого козаченька, що поїхав на чужину і загинув.Сама ж дівчина чекаючи коханого зберігала йому вірніст, в надії що він повернеться.В той час як її мати хотіла видати заміж за старого багатія.Проте дівчинонька зберігала надію що коханий козаченько повернеться до неї. Отак вона його і чекала втрачаючи свою красу-молодість. Тому пішла вона із горя до ворожки, щоб не одружуватись за старого,іповорожити на коханого.Отак і ворожка дала їй зілля що мало б повернути козака.Проте, він не міг повернутись, і через це через горе вона вибігла у поле, розповісти цілому світу про це.І зілля перетворило її на тополю...Тому кохання водночас і неймовірна,і страшна, болісна річ...
