Батий зі своєю стотисячною ордою рухався на руській землі, залишаючи після себе пожежу і смерть. Русь на ті часи була роз’єднана, що і сприяло її швидкому завоюванню. Т. Вовк вирішує помститися тухольцям за свою образу зрадою. Він умовляє дочку залишити Тухлю і піти до монголів. Мирослава сперечається, але підкоряється волі батька. Пета із задоволенням зустрів старого «помічника і друга». Т. Вовк обіцяє до монголам перейти Карпати коротким шляхом через Тухлю. Пета дарує Мирославі перстень, який дає їй можливість вільно пересуватися у стані ворога. Мирослава дорікає батькові за його зраду, прагне позбавити себе життя заради Максима. Боярин разом із десятитисячним відділом татар на чолі з Бурундою вирушає до Тухлі
Софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Мама Софійки готується до весілля тітки Сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. Софійка тим часом гуляє з молодшим братиком Ростиком. Сімя Софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а Софійка почала ходити до нової школи, де і закохаласяв однокласника Вадима Куликівського. Але Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири вниз.
На мою думку, Тарас Шевченко став ідалом Української літерартури:за його відданість творчостві, за всі його страждання заради цого, за всю ту біль, яку він ізливава у творчості. Можливо саме важке дитинство посприяло ткій чудовій творчоті. Бо частіше за все творчі особистості виливають всі всої думки, переживаення, біль на папері, може й він робив так. Його старання та любов до рідної землі була надто сильна, тому він всими силами, ісіми своїми поемами намагався підбурити народ по повстання! І його ані трохи не лякав арест, хоча він все ж таки стався. На цілих 10 років. Та навіть заборона писати не зупинила його. Він й далі творив шедеври у маленьких книжечках, які тепер шануються у всьому світі. І у нас час його писемність теж підримуєна наш народю Тож для мене, та й для вієї України Тарас Шевченко це взірець: мудрості, сили та надхнення.
