У наш час лицарем характеризують самовідданого і благородного захисника, виховану і чемну людину.
Симоненко любив український народ, у радянський час пробуджував його національну свідомість («Вибрати не можна тільки Батьківщину», «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе»).
Олег Ольжич боровся за національну ідею та віршами закликав читачів ставати борцями, самопосвятити своє життя ідеї незалежності («Безсмертне – і величне, і ясне-бо», «Захочеш – і будеш», «Зрослась небезпека з відважним життям»).
«Сам автор — патріот, високоосвічена особистість, мужній та діяльний, котрий вірив у незбагненну силу, високі можливості українців у боротьбі за національне визволення й відродження української державності»
«Його лірика – це сповідь воїна, відкритого й чесного в бою, який чітко усвідомлює, що тільки ціною власного життя прокладається шлях до свободи, до виборення права бути органічним складником генетичної пам’яті народу»
«Його ліричний герой – це героїчний образ людини, наділені великою силою духу та мужністю»
Объяснение:
Павлусь це головний герой повісті.У назві відкриваєть вся суть сюжету історії адже у творі розповідається про те, як маленький хлопчик вирушає на пошуки сестри, яку взяли у полон. Я вважаю, що Павлусь справді був героєм адже не кожен у його віці відважився б вирушити у незнаний путь, щоб врятувати сестру. І незважаючи на всі випробування, що стали у нього на шляху він не здався і все ж врятував свою сестричку. Звичайний хлопчик не зміг би подолати таку важку дорогу та ще й врятувати сестру із полону. Тому я б поспорила з людиною, яка скаже, що головний герой це звичайна дитина.