Варіант 21
Хочу розповісти про випадок напередодні 9 Травня. Одного разу в клас зайшла, шкільний організатор і розповіла про ідею пройти учням по всім ветеранам ВВВ нашого селища і до по дому, зробити те, що попросять люди похилого віку. Ми природно погодилися, вибрали кілька адрес і поділилися між собою. У нас вийшло по 5 чоловік на 1 ветерана.
На другий день, відразу після уроків ми розбрелися по селу. Команді, в якій була я, попалася бабуся, яка зовсім недалеко від мене жила. Я кожен день ходила повз її двору і не знала, що вона самотня. Здавалося, у неї є сім’я, тому що біля двору завжди чисто, прибрано. Фіранки завжди білосніжні, велика кількість квітів на вікнах постійно цвітуть, а значить, є, кому за ними доглядати, ворота хоч старенькі, але щороку перед Великоднем фарбуються.
Не тільки я здивувалася, коли нам відкрила старенька бабуся, яка ходить з до двох палиць. На її очах з’явилися сльози, коли ми пояснили, навіщо прийшли, але вона пустила нас у двір і знайшла всім роботу. Двоє прибирали будинок, двоє пішли досадити кілька відер картоплі, а мені дісталася прибирання кухні.
Бачачи, як вона живе насправді, я була засмучена, адже в той час коли ми грали і бігали по селу, ми могли зрідка приходити і допомагати самотнім людям. Жирний посуд давно нормальна мився, адже руки у бабусі зовсім не ті, брудна підлога від нанесеного бруду після позавчорашнього дощу, рушники, які вже і не випрати, а тільки викинути і багато іншого. Виявилося, їй допомагає тільки соціальний працівник, який приїжджає 2 рази в тиждень він же і привозить продукти з магазину.
З усією роботою ми впоралися всього за дві години, потім ще довго сиділи і слухали історії про війну і про життя Тамари Федорівни. Розійшлися коли вже почало темніти. Після цього походу я з подругою почала відвідувати цю бабусю щосуботи і допомагати їй, чим могли. На жаль, вона трохи не дожила до наступного 9 Травня, але ми не перестали займатися доброю справою і взяли собі в піклування старого, що живе на сусідній вулиці.
Ось так один випадок, один день перевернув наш погляд на життя і ставлення до літніх людей.
Варіант 2
Одного разу зі мною стався повчальний випадок, після якого мені довелося зробити важливі висновки. На літніх канікулах мої бабуся і дідусь вирішили відправитися на прогулянку в ліс. Вони живуть в своєму будинку, а недалеко тече велика річка і стоїть зелений ліс. Я пішла з ними. Ми довго ходили по лісовим стежкам, було тепло, бабуся розповідала цікаві історії, а дідусь красиво свистів. Він обіцяв, що колись навчить і мене так свистіти. Скоро я сказала, що втомилася і бабуся дістала зі своєї похідної сумки покривало і простелила на зелену травичку. Ми влаштували пікнік.
Скоро бабуся і дідусь вирішили прилягти відпочити, а я могла прогулятися недалеко від них. Я пішла по зарослій стежині і розглядала дерева. Я не помітила, як відійшла надто далеко. Спочатку я вирішила покликати на до але потім згадала, як поводяться герої з мультфільмів, і вирішила самостійно знайти дорогу і повернутися назад. Я стала йти по своїх слідах. Потім зрозуміла, що заплуталася і почала плакати. Раптом, почула голос дідуся і крикнула у відповідь. Виявилося, що я пішла зовсім не далеко, і наш табір був за двома кущами.
Після цього випадку, бабуся сказала мені, що як тільки я зрозуміла, що заблукала, повинна кричати і кликати на до Якби я пішла в іншу сторону, могла піти дуже далеко і заблукати по-справжньому. Тепер я знаю, що якщо знову втрачу з виду дорослих, то зупинюся на місці і буду їх звати, щоб ще більше не заблукати.
Твір «Лист до сучасного письменника
Лист до В. Винниченка
Шановний Володимире Кириловичу!
Пише Вам школярка двадцять першого століття. Минуло вже багато десятиліть з часів Вашої активної громадської та творчої діяльності, але Ваше слово й досі живе. А Ваш внесок в розбудову нашої держави на початку минулого століття також пам’ятають та шанують нащадки.
Ви навіть не уявляєте, як я була здивована, коли познайомилась із Вашим творчим доробком. Найбільшою дивиною для мене став той факт, що видатний політик Володимир Винниченко, про якого нам розповідали на уроках історії, є ще й письменником та художником! До того часу особистість Вашої історичної особи була прихована для мене за відстороненими іменами, датами, універсалами.
Ваша постать – це зразок цілісної особистості, творча та життєва біографія якої являють єдине ціле. Як цікаво було відшукувати між рядків роману «Сонячна машина» паралелі до сучасності, як Вашої революційної, так і нашої. Навіть моторошно стає від думки, що ми сьогодні такі схожі на тодішнє суспільство, що Ви його описали.
Цей роман справив на мене неабияке враження. По-перше, своїм захоплюючим, навіть детективним, сюжетом. Чого варта сама ідея створення такого апарату, який міг би назавжди вирішити проблему голоду у світі! А загадка із викраденням коронки у принцеси тримала у напрузі до останнього розділу!
По-друге, мене вразив той глибокий психологізм та розуміння природи людини та суспільства, що Ви показали на сторінках свого твору. Ми побачили, як низько може впасти людина, засліплена пристрастями. Водночас Ви показали, як людяність та мудрість перемагають тирана.
Зрештою, своїм твором Ви вписали українську літературу до історії світової культури. За це все велике Вам знавцю людської душі!
