Я гадаю, що його життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево.Почуття любові до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би с тяжким серцем, вбиваючи людей. Справжнє життя – таке, яке воно є насправді, теж швидко було б забуто, а його прояви були б затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадув б про те, що мучить його совість, а саме: розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Цей спогад руйнував би головного героя душу, поки не зламав би раз і назавжди. А що сталося би з ним далі — невідомо.
В уьому творі розповідається про батька та сина, на плчатку твору батько не дуже любить свого сина, вони були з будної сім‘ї, тож вони вирішили полетіти на інший острів знімати акул, в них був літак. Але вони вирішили полетіти на інший острів. Коли батько був за кермом літака, хлопець запам‘ятовував як керувати лутаком, хлч хлопчику було й 10 років, але він змуг підняти літака, й посадити його, він дуже любим батька, бо лкрім нього у нього більше нікого не було, злопчик врятував батька. Сімейні цінності це проява любові, заботи, доброти, яких спочатку не бцло у творі, але потім батько все пересвідомив, і почав цінувати свого сина.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Джерело: https://dovidka.biz.ua/klimko-harakteristika-geroya/
