Шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. Т.Г. Шевченко глибоко знав стан народної освіти. У ряді поетичних творів (“Наймичка”, “І мертвим, і живим…”), повістях “Близнецы”, “Княгиня”, “Прогулка с удовольствием й не без морали”, “Щоденнику” та ін.) він започаткував педагогічні ідеї, які значно вплинули на формування педагогічної думки в Україні.
Народна школа, на думку Т.Г. Шевченка, має бути доступною для всіх дітей. У ній діти мають одержувати міцні й глибокі знання, всебічно розвиватися. Рідна школа має задовольняти потреби свого народу і діяти на засадах народності.
Велику роль у народній школі поет надає особі вчителя, справу якого вважає найвищою мірою благородною і серйозною. Саме таким педагогом був для Шевченка І.П. Котляревський. На противагу йому поет у ряді своїх творів описує бездарних і обмежених учителів, які своєю нікчемністю не могли сприяти розвитку учнів.
Народність поет розумів як засіб патріотичного виховання молоді, прищеплення їй святого почуття любові до рідного краю, до знедоленого українського народу. Досягається це шляхом вивчення історії своєї Батьківщини, безпосереднім життям з народом, боротьбою за його щастя.
Засуджуючи колоніальну політику в галузі освіти в Україні, Т. Шевченко закликав не до відрубності вітчизняної школи, а обстоював всебічну широку освіту української молоді.
Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім’ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника.
Сім’я – це також частина суспільства. Проблема сімейних стосунків розкрита у творі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Родинні сварки, суперечки зробили цю сім’ю справжнім посміховиськом, стали причинами духовної роз’єднаності в родині, отруїли життя кожного персонажа.
Натомість, у повісті О.Кобилянської «Людина» стосунки між персонажами показані високими, моральними, хоча й часом драматичними.
Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам’ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.
Віршований розмір: тристопний амфібрахій.
Хо |ті |ла |б я |пі |сне|ю |ста|тиУ |сю |ю |хви|ли |ну |яс |ну,Щоб| віль|но | по | сві|ті |лі |та |ти,Щоб |ві |тер |роз |но |сив|лу|ну.U_ U / U_ U / U_ U/ U_ U / U_ U / U_U_ U / U_ U / U_ U/ U_ U / U_ U / U_Римування: АБАБ (перехресне)Хотіла б я піснею статиУ сюю хвилину ясну,Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну. Рими: стати – літати, ясну – луну, зорі – прозорі, дзвінким – хибким, мрії – яснії, темне – гучне.