Новела - невеликий за обсягом прозовий твір про певну незвичайну подію з життя головного героя з несподіваним фіналом. Для жанру новели властиві: лаконізм, напруженість сюжету, яскраві художні деталі. У новелі здебільшого мінімальна кількість персонажів, однолінійний сюжет, увага автора звернена на внутрішній стан героїв, їхні переживання, настрої.
Сатира - це різке висміювання і засудження негативних явищ у суспільному житті, певних серйозних вад у людському характері. Сатира може бути представлена у різних жанрів художніх творах. Виникла ще в усній народній творчості, як і гумор.
Персонофікация - це особливий вид метафори, коли неістотамнадаються людські якощі. Це своєрідне "олюднення" природи, навколишнього світу.
Пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. Вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. У пафосі емоційна напруга й думка складають єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.
До лаконізм - це стислість викладу ; однолінійний - нерозгалужений.
Відповідь:
Тобто, чим займалися ?
Валя - це дівчинка, яка жила і навчалася у Києві, з хлопцями вона познайомилася, коли разом з іншими юннатами приїхала у Васюківку подивитися на глобулус. Валя займається танцями і мріє стати балериною. Її друг Ігор каже про Вальку "вона хороший хлопець".
Будка (бо у Вас пише Брудна) - це звичайний хуліганистий київський хлопчисько. Справжнє його ім"я Толик. Таке дивне прізвисько молодший брат Вальки пояснює так: - То його по-вуличному так. Бачили, яка в нього пика? Справжня будка. Будку всі у дворі бояться, але Ява і Павлуша дають йому відкоша. Пізніше, під час нічних пригод у київських печерах, хлопці зрозуміли, що Будка не такий вже й поганий і зуміли потоваришувати з ним.
дід Салимон - судячи з усього, місцевий гуморист та дуже гострий на язик. Він баштанник. цитата: "Він колись, як служив у армії, грав у духовому оркестрі. На найбільшій трубі, що зветься бас-гелікон. Вона й зараз лежить у нього на горищі, схожа на великанського равлика. На свята, коли дід Салимон хильне "по третій", він іноді дає концерт — бубукає у свою трубу".
Ганна Гребенюк - однокласниця Яви і Павлуші. Ганя і Павлуша симпатизують один одному. У вільний час дівчинка займається у художньому гуртку, більш того, вона староста цього гуртка.
Яришка - молодша сестричка Яви. Вона лише пішла до першого класу. Дівчинка дуже жвава, непосидюча і така, що не дасть себе образити. Вона не вимовляє літеру "р". Яву вона називає "загаза чогтова", а інколи здається, що він її навіть трішки боїться.
Антончик Мацієвський - однокласник Яви і Павлуші. З ним до четвертого класу дружив Павлуша, бо у Антончика в саду було багато малини і він пригощав нею Павлушу. З2ясувалося, що товариш з Антончика кепський. У цьому була можливість переконатися як Павлуші (під час гри у фараона на баштані), так і Яві ( історія з привидом на Горбушовій могилі). Одним словом, про нього Ява сказав: "Філософ-теоретик! Антончик Мацієвський, дрефло і нікчема".
Старший лейтенант Реваз Пайчадзе закоханий у вчительку Галину Сидорівну. Вони понад рік таємно зустрічалися, але вчителька відмовлялася виходити за нього заміж, вважаючи, що це буде непедагогічно. Він мудрий, справедливий, сміливий, мужній. Саме він урятував з затопленої хати маленького хлопчика. Його люблять і поважають підлеглі солдати. Ява так каже про нього: "... командував він солдатами по хлоп'ячому просто, без начальницького тону, і я подумав, що як мені коли-небудь у житті доведеться командувати, я буду командувати саме отак".
Пояснення:
