Відповідь:
Пояснення:
Розмова Русалки з "Тим, що греблі рве".Водяник не дозволяє Русалці гуляти з "Тим, що греблі рве" і вона занурюється в озеро.Дія І
Лукаш іде по лісу з дядьком Левком.Лукаш хоче зробити очеретяну сопілку і залишається на березі, а дядько Левко іде рибалити.Від гри сопілки прокидається Мавка після зимового сну.Розмова Лукаша з Мавкою.Дядько Лев повертається і кличе небожа Лукаша.Лукаш збирає хмиз і розпалює вогнище.Дядько Лев розповідає казку.Дядько засинає, а Лукаш зустрічається з Мавкою.Русалка підмовлює потерчат і Куця.Потерчата заводять Лукаша у драговину.Мавка рятує Лукаша.Дядько Лев забирає Лукаша додому.Дія ІІ
Лукаш побудував хатку у лісі, засіяв поле житом і пшеницею.Матері Лукаша не подобається Мавка, вона хоче іншу невістку.
Килина і Лукаш жнуть жито.
Лукаш проводжає Килину додому.Мавка танцює у Перелесником.З'являється "Той, що в скалі сидить" і забирає Мавку.Лукаш засилає сватів до Килини.Дія ІІІ
Лісовик перетворив Лукаша на вовка, але Мавка знов обернула його на людину.Куць зіпсував всіх лукашевих корів і коней.Лукашева мати свариться з Килиною.Мавка перетворюється на вербу біля Лукашевої хати.Килинин син вирізає з верби сопілку.Лукаш повертається додому, граєна вербовій сопілці.Верба згорає, вогнище переходить на Лукашеву хату.Лукашева хата згоряє.Лукаш з сім'єю відправляється в село.Лукаш грає на сопілці мавчиній постаті
2.Зло - це поняття, протилежне добру. Воно досить велике і включає в себе безліч дрібніших «складових». Зло має свої «ідеали», до яких відносяться насильство, ненависть, руйнування, гнів, обмеження свободи проти волі людини, тероризм, заздрість, страх, брехня, гнів та ін. Якщо розглядати зло не так широко або абстрактно, то його позначення можна сформулювати , як нанесення живим істотам страждань будь-якими як фізичних, так і моральних).
3.любов-Це чарівне, магічне почуття надить нас і хвилює все життя.
4. Щедрість душі - ознака глибокої моральності людини, добродушності і прояв доброти в необмежених масштабах і кількості з виключенням очікувань зворотної дії.
5. Справедливість — мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії («кожному своє»).