“Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!”
Вы задавали себе этот вопрос?.. Если еще не пробовали задать себе один из главных вопросов вашей жизни, то попробуйте это сделать сейчас, отложив хоть на немного ваши дела, желания и остановив поток мыслей в голове. Зачем я пришел в этот мир?
Этот вопрос рано или поздно нужно задать себе, ведь какую-то цель мы перед собой поставили, придя в этот мир. Если, конечно, вы не считаете, что все в мире случайность, и вы родились случайно и бесцельно – пришли, поучились, поработали, создали семью, дожили до старости и пошли на кладбище.
Пришел ли я, чтобы получить хорошее образование? Пришел ли я, чтобы получить хорошую работу, на которой продержусь десятки лет? Или есть что-то еще, ради чего стоило родиться и прожить 50 и более лет? Что мы получим в конечном итоге от того, чем занимаемся всю свою жизнь? Мы получим возможность поддерживать жизнь (еда, одежда, жилье, социальные взаимоотношения…)? Но ведь это не цель жизни, а лишь возможности для продления своей жизни. И опять же мы возвращаемся к вопросу, а зачем нам продлевать жизнь, зачем так яростно мы боремся за годы своего существования, зачем стараемся поддерживать свое здоровье, для чего в конечном итоге это все мы делаем?
Это вопрос не на пять минут, ведь от него зависит вся ваша жизнь. Это вопрос, на который стоит потратить время и силы, чтобы найти ответ. А вот когда вы найдете правильный ответ, то многое в вашей жизни изменится. Много чего отпадет старого и появится нового в вашей жизни, так как вы по-новому взгляните на ваши действия и вещи, увидев их реальную ценность. Есть много, что отводит вас от цели, и при этом есть много того, что их достигать.
Есть много людей, которые нашли свое призвание в этом мире. Они меняли себя и окружающий мир. О них пишут книги, их обсуждают, их вспоминают, многие пользуются придуманными и созданными ими вещами.
А что вы скажите о сегодняшнем дне, неделе, месяце, годе? Вы живете для поддержания жизни или чего-то большего? Какое ваше предназначение в этом мире?