Живучи серед лісів і неприступних гір, вони вели безнастанну боротьбу з природою. Боротьба ця виховувала сміливість, гартувала волю, породжувала кмітливість, потребу взаємодо почуття дружби. Джерела добробуту – земля, ліси, засоби виробництва – були суспільною власністю, тому “мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці та вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому…” Жити, працювати для громади, боротися за її добробут – напочесніший обов’язок. Єдині були тухольці й у боротьбі з монголами; думали не лише про себе, а й про сусідні села, яким загрожувала небезпека. “А випустивши вас із сеї долини, ми випустимо згубу на ті сусідні, з нами сполучені громади… Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, – і так ми зробимо”, – говорив Захар Беркут. У передсмертній промові він переконує тухольців, що їхня сила в братерській згоді та єдності: “Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”.
Твір "Вечір проти Івана Купала" мені дуже сподобався. Він вразив мене наявністю у ньому великої кількості фольклорних елементів. У творі зустрічаються народні легенди, оповідання, байки. М. Гоголь зумів надзвичайно тонко передати вірування українців.
Окрім цього, мені сподобалось, що у творі переплітається реальне та фантастичне.Здається, що ці два світи завжди поруч. Нечиста сила ходить поруч із нами, дарує різноманітні речі, яких потім важко позбутися.А дарунки від нечисті краще не приймати, бо потім почнуть творитися страшні речі. Твір "Вечір проти Івана Купала" я рекомендую для прочитання тим, хто закоханий у фольклор.