Правду кажучи, любляча матір могла б бути дещо скромнішою. У всякому випадку, досягнення її синочка не такі вже й великі, якщо через два роки режисерської "муштри" він одержав таку роль. Але, як кажуть, і не таке бувало...
У житті, як і у театрі, може все статися. Якщо герой Глазового і надалі буде так само наполегливо працювати над собою, та ще й під керівництвом вимогливого режисера, то з часом зможе впоратися і з більш серйозною роллю. Я вважаю, що, розвиваючись, можна досягти будь-яких висот. Тим паче, якщо любиш театральне мистецтво і до будь-якої ролі ставишся творчо.
Подробнее - на -
Объяснение:
Цитати до образу Павлуші з твору "Тореадори з Васюківки":
Дід Салимон про Павлушу та його товариша: "Ондо, каже, Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".
Бажання прославитись: "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".
Мрії про майбутнє, розмови із собою (каже сам до себе): "Павлушо, ти ніколи більше не підеш уночі на кладовище. Ти повинен стати льотчиком, і тобі зовсім не треба, щоб ти почав тіпатися і заїкатися від страху. Хай твої вороги туди ходять. Хай вони тіпаються і заїкаються".
Здатен перемогти власні страхи: "Треба йти, Павлушо. Якби це було потрібно особисто тобі, ти б нізащо не пішов. Але тут справа, ти ж знаєш, складна. І ти підеш. Бо ти мусиш повернути годинник господарю за всяку ціну".
Сварки із друзями: "Ми не раз, бувало, сварилися з Павлушею, але через день, найбільше два хтось із нас перший заговорював, і сварка вмить забувалася".
