1.Та є в мене,коли послухати одних,слабкість,а коли повірити іншим-дурість;саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха. 2.Я і досі завжди із хвилюванням входжу в передосінню золотисту втому полів,я і досі не можу спокійно дивитися на останні,стзі від негоди,вітряки,на ці добрі душі украінського степу,що віками вписували в сторінки хмар і неба нелегкий літопис хліборобськоі долі.
Чому ми повинні захощати нашу Вітчизну? Чому ми не повинні тікати від цієї війни та не залишатися байдужими до неї? Україна - це наша хата, наш рідний дім, в якому ми народилися. В якому нас вирощувала наша матуся и в якому ми чули такі дивні, гарні пісні, казки, притчі на легенді. В Україні всі люди для нас рідні, рівні, бо всі ми брати та сестри по крові. Ця війна - обов'язок кожного із нас, бо ми повинні захищати нашу Батькивщину, яка нас вирощувала, яка нас годувала та яка давала нам все тільки найкраще. Яка дала нам гарну родину та, може не завжди, але гарних друзів. Україна - це наша Земля. Це наша спадщина. Це спадщина наших предків. І ми повинні оберігати те, що дісталося нам з таким трудом. Ми повинні захищати те, що століття назад захищали наші діди та прадіди.
2.Я і досі завжди із хвилюванням входжу в передосінню золотисту втому полів,я і досі не можу спокійно дивитися на останні,стзі від негоди,вітряки,на ці добрі душі украінського степу,що віками вписували в сторінки хмар і неба нелегкий літопис хліборобськоі долі.