Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Які цінності сьогодні панують у світі? Раніше, у часи молодості наших батьків, головними цінностями були духовні. Вони прагнули краси, добра і миру. У сучасному світі цінності змінилися. Ми більше не бачимо щастя у родинному затишку чи тихому весняному ранку – сьогодні майже для всіх щастя полягає у матеріальних статках, грошах і владі. Хоча люди, які прагнули лише до цього, були в усі часи.
І. Карпенко-Карий у своїй комедії «Сто тисяч» також порушує проблему влади над людиною грошей. Головний герой твору – Калитка – повністю підкорився цій владі, і, щоб збагатитися, навіть пішов на злочин. Герасим хотів добути сто тисяч фальшивих грошей. Коли ж виявилося, що замість грошей у мішку папірці, Калитка ледь не покінчив з собою.
Через гроші люди, як і Калитка, ладні втратити родину, близьких, друзів, тверезий глузд, людську подобу, позбавити сенсу своє життя. Коли гроші починають керувати людиною, вона може навіть вбити, зрадити близьких, адже вона повністю втрачає самоконтроль і головне для неї тільки гроші.
Кажуть, що людину можна перевірити грошима і владою. Дійсно, так часто буває, коли людина із вихованої та уважної перетворюється на жадібну та егоїстичну саме через гроші. Коли у людини з’являються гроші, вона часто стає агресивною, забуває про друзів та близьких, хвилюється тільки про те, щоб нажитися ще більше.
У п’єсі «Сто тисяч» ми бачимо образ господаря, який, прагнучи швидко і без зусиль розбагатіти, потрапив у трагікомічну ситуацію та ще й втратив досить багато грошей. Тож автор ніби попереджає нас про те, що не можна розраховувати на легку наживу – за все доводиться платити. І часто ця плата буває занадто великою. Адже крім грошей Герасим міг втратити волю та повагу у суспільстві, міг опинитися у в’язниці без близьких та друзів. Тож гроші – це зовсім не головне, саме на це націлює нас автор у своїй п’єсі. І. Карпенко-Карий розуміє, яку владу гроші мають над людиною і хоче застерегти своїх читачів. Саме Герасим Калитка є людиною, на прикладі якої автор показує владу грошей над суспільством.
На мою думку, гроші сьогодні – це і друг, і ворог. Друг, тому що все ж таки без них неможливо сьогодні прожити. Вони – шлях до здійснення наших бажань б їх втілення. Але не слід забувати, що надмірна тяга до грошей робить людину жадібною, жорстокою та безпринципною. Тому не слід ставити собі за мету збагачення – неможливо знайти у грошах своє щастя. Адже посмішки рідних, щиру дружбу, справжнє кохання та теплу дитячу усмішку не можна купити ні за які гроші.
