Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільно
Це історія про молодого мангуста на ім’я Рікі-Тікі-Таві. Він загубив своїх батьків, коли потік води змив його під час паводку. Мангуста прийняла британська сім’я, яка проживала в Індії. Саме вони його так назвали і він став їх домашньою твариною і другом їх сина Тедді. Рікі став товаришувати з звірями, що жили в саду – птахом-кравцем Дарсі і його дружиною, мускусним щуром Чучундрою. Птахи попереджають Ріккі про двох кобр Нага і Нагайну, які обурені присутністю сім’ї на їх території і вирішують їх укусити, щоб отримати весь будинок. Наг входить до ванної кімнати в будинку перед світанком, щоб укусити батька сімейства, але на нього нападає Ріккі. Боротьба пробуджує людську сім’ю, і батько вбиває Нага з рушниці. Стражждаючи Нагайна намагається помститися людям і Ріккі – вона хоче вкусити Тедді, коли сім’я снідає на відкритій веранді. У той час як Нагайну відволікає дружина птаха-кравця Дарсі Ріккі знищує всі яйця кобри за винятком одного. Він несе його туди, де Нагайна загрожує вкусити Тедді в той час як його батьки безпорадно гають. Нагайна розлючена, вона хоче зберегти останнє яйце і починає переслідувати мангуста. Фінальна битва відбувається. Ріккі виходить переможцем і оголошує Нагайну мертвою. Його подальша роль полягає в захисті сім’ї, зберігаючи сад вільним від будь-якого майбутнього
