Демократичний рух на західноукраїнських землях у 60-х роках XIX століття був передусім пов'язаний із діяльністю Юрія Федьковича. Письменник утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні й національні інтереси свого народу.
Ю. Федькович народився у 1834 р. у мальовничому селі на Буковині. Краса рідної землі назавжди увійшла в мистецький світ письменника. Від простих, але душевно багатих людей перейняв розуміння правди та кривди, добра та зла. Мати передала йому любов до української мови, а сестра Марія — до казок, пісень, історичних переказів. Антифеодальні виступи селян, сваволя цісарських властей породили ненависть до насильства, експлуатації. Федькович намагався захищати простих людей від панської сваволі, обороняв їхні права на судових процесах. Багато зусиль доклав він, щоб поширити освіту серед трудящих, виступав за навчання рідною мовою, написав "Буквар для господарських діток на Буковині". Селяни за це його дуже поважали, обирали війтом, висували на посла до крайового сейму. Осип Маковей, дослідник творчості Юрія Федьковича, писав: "Л юди ходили до нього, як бджоли..."
Митець хотів усім до заспокоїти, розрадити добрим словом, а самому жилося дуже важко. Гіркота і біль чуються в його словах: "Мені не до співання, коли треба самому і зготовити собі, і випрати, і ще від ворогів огризаться". Та не співати він не міг. Переборюючи неймовірні труднощі, долаючи перепони, письменник розповідав про мужність і відвагу народних месників, про тяжку долю гуцульських трударів. Федькович написав велику поему "Дезертир", декілька повістей і оповідань, підготував поетичну збірку, переклав "Слово о полку Ігоревім".
Та підточувалися творчі сили Федьковича. Переслідування, цькування, напади реакційної преси розхитували нервову систему, заважали працювати. Письменник, не маючи підтримки, впадає у відчай і вирішує відійти від літературної діяльності. Федькович переїжджає до Чернівців і на багато років замовкає, відійшовши від громадсько-культурного життя. Тільки через дев'ять років приходить він на роботу редактором газети "Буковина".
зміст життя письменника-патріота, який ставив у своїх творах важливі громадські проблеми, намагався робити на Буковині те, що зробив Шевченко на Наддніпрянщині. За це й назвали Федьковича буковинським Кобзарем. Визначаючи місце митця в розвитку української літератури, Максим Рильський писав, що Федькович, звичайно, не досяг такої гостроти політичного й соціального світогляду, як Тарас Шевченко, "але треба визначити, що до появи Івана Франка не знали західноукраїнські землі такого сильного поета, як Юрій Федькович".
Справді, творчість буковинського Кобзаря стала всенародним надбанням, увійшовши до духовної скарбниці українського наброду.
Объяснение:
Автор – Леонід Глібов
Тема “Щука”: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.
Ідея “Щука”: засудження дій судочинства, їхня легковажніст , безглуздість , а через образ Лисиці – підступності, хитрості, хабарництва. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю!
Основна думка: «Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …».
Мораль “Щука”: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу ( Лисицю).
Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.
Спрямування вірша “Щука” – сатиричне. Ця байка виражає красивою мовою, яскраву іронію, яка має надзвичайно глибокий зміст.
Герої байки “Щука”: судді — два Осли, Шкапа, два Цапи; Щука, Лисичка, автор.
Объяснение:
Сподіваюсь до
Заграло... синєє море - персоніфікація
буйнії вітри - епітет
І хвиля гуляє, мов чорнії гори - порівняння
Як темная нічка, насупились хмари, - порівняння
В тих хмарах, мов голос небесної кари, - порівняння
Качається, бідний - епітет
Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця! - порівняння
Як човнові море, для мене світ білий
Ізмалку здавався страшним; - порівняння
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм. - персоніфікація