якщо я б мав друзей з надприродними здібностями ,я б багато чого зміг. але це опасно, бо якщо він стане ненормальним-від нього не втекти. але це тільки але, не факт що так воно й буде. А так це навіть круто,і цікаво. він тобі багато чого розповість про нового себе,та як себе почуває маючи такий дар. зважаючи на ситуацію-може навіть до в досягненні чогось. звісно це може бути не безпечно, але кого це турбує? жартую,це дуже небезпечно ,він може взірватися у любу хвилинку, а якщо ти будеш поряд?... доповню тим що це не круто,й це дає змогу втомлюватися, бо коли ти гіперактивний це неописно важко. та хто знає,від такого і померти можна,серце така штука-багато не перетягнеш. Тому слід бути дуже ,і дуже обережним.
Объяснение:
фантазии не хватило извини, брат
Тема: Зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: Звернення сина до матері з проханням, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.
Основна думка: Для кожної родини є хвилюючим моментом, коли її сини, чоловіки вирушають у військовий похід.
Жанр: літературна козацька пісня.
Художні особливості твору: Епітети:«Ясні очі», «милий синочку», «кінь вороненький», «рідна дитина», «чужая дитиночка»; Метафори:«Стоїть місяць над горою», « кінь спіткнувся», « година настала»; Поетичне кільце (повторення):«Засвіт встали козаченьки /В похід з полуночі,/ Заплакала Марусенька/ Свої ясні очі» (1 та 4 строфи); Паралелізм: «Стоїть місяць над горою, /Та сонця немає,/ Мати сина в доріженьку/ Сльозно проводжає»; Антитеза: «Яка ж би то, мій синочку, / Година настала, / Щоб чужая дитиночка/ За рідную стала?»; Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку»; Риторичні оклики: «Через чотири недільки/ Додому вертайся!», «Бо хто знає, чи жив вернусь, / Чи ляжу в полі