1.Агроном Григорій Лаврінович Запорожець у гарному цивільному вбранні. Окуля-ри на носі, «Знак Пошани» на грудях, у руці стеблина — знак влади над всім, що росте.
2.— Дозвольте, господин начальник, ваше високоблагородіє, — сказав літній якийсь чоловік і, знявши шапку, вийшов трохи вперед Його не було між селянами. Він тільки що з'явивсь, він відрізнявся від усіх. Тихий гомін пішов по натовчу. Селяни взнали куркуля Григорія Заброду.
— Заброда!
— Як же це так прощенія. Я біг сюди з Північного Сибіру через фронт, повз гадюкою, ліз, котився бубоном. Велику книгу можна написати про мої страждання! І ось прибіг, — Запорожець! Цей же чоловік голова колгоспу, — грізно сказав За-брода. — Який же він староста. Він же мене виселяв до Сибіру!
3.
— Заброда? Вер іст Заброда?
— Куркуль. З Сибіру повернувся. Великий мироїд!
4.— Уже, казав той, якщо воно до того и прийшло, що замість міліції, сказати б, замість простака вже треба падлєца чи курву, так тут уже, товариші, помилки нема. Вірно вам кажу. Бо такої падлюки, як Заброда, не то що в районі... куди там... одне слово, перехідне німецьке знамя може получить за підлоту.
Здрастуй, Олесь.
Я дізнався про тебе нещодавно на уроці української літератури.
Не засмучуйся словом «дивак», вважай його компліментом за свою індивідуальність.
Дуже добре, що ти любиш гати за природою, допомагаєш тваринам і рослинам. Коли прочитав про тебе і сосну, теж почав приглядатися до дерев. І що найцікавіше, вони тепер видаються мені по-різному: темними химерами в зимовий вечір, нареченими на весні, з кошлатими зеленими шапками влітку.
На жаль, урок природознавства колись мене мало приваблював. Ти навчив мене бути уважним та Тому й урок географії тепер дуже зацікавив мене. Який предмет найулюбленіший для тебе?
Дізнався, що твоє захоплення – це малювати картини на снігу. Я живу у великому місті, на його тротуарах сніг довго не залежується.
Але я відвідую спортивну секцію. Коли хтось буде ображати тебе, кажи усім, що маєш сильного захисника.
А ще я знаю, що ти добре вчишся. З тебе можна брати приклад. Хотів би стати твоїм другом. Зустрітися, поспілкуватися. Впевнений, що нам буде про що розказати один одному.
Бажаю залишатися тобі надалі самим собою, добрим та милосердним. Якби б більше було таких людей, як ти, світ був би набагато добрішим…
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.