Людина, поєднує в собі всі види протилежностей. Одним з них є характерність для людини колективності та індивідуальності. Будучи відокремленою особою, неможливо добитися успіху у житті, тому вона змушена бути частиною певного колективу, виконуючи завдання і правила, які не приносять задоволення.
Приклад такого випадку описав Володимир Дрозд у творі «Білий кінь Шептало». Використовуючи алегоричний образ коня, він покзав, як важко і тяжко часом буває людині. Необхідно визнати, що Шептало було непросто, бо відчував, що був не таким, як інші тяглові коні. Будучи білим конем, він розраховував на інше ставлення. Думав, що він заслуговує жити в красі, задоволенні і щасті. Хотів, щоб їм милувалися, а не змушували носити тяжкості і виконувати роботу. Кінь не любив, коли його били. Шептало не просто відчував біль, а приниження, зневажання прав. Ситуація сумна, бо згубила коня совість і бажання бути корисним. Кінь повернувся до того, хто його експлуатував, хоча міг би обійтися без людини.
Існує безліч неординарних і талановитих людей, які займаються тим, що їм не цікаво, не подобається. Вони у такому становищі, бо хочуть бути корисними. Але згодом бачать, що їх не цінують, експлуатують і ставляться негативно. Їм тяжко, адже вони добре знають, що у них талант і здібності, які у сфері їх діяльності настільки потрібні, як красиве забарвлення тягловому коню.
Видатний письменник М. Коцюбинській увійшов в історію української літератури як досвідчений знавець народного життя, а особливо життя селян. Він добре знав їхні проблеми, не залишався осторонь боротьби співвітчизників за свої національні і соціальні права. Внесок письменника у розвиток літератури важко переоцінити, адже він був засновником своєрідного художнього стилю, майстерно володів словом, багатою та повнозвучною українською мовою.
Рання творчість М. Коцюбинського відрізняється докладним аналізом характерів героїв, їхніх вчинків та почуттів. Найчастіше цими героями були діти, що мешкали у селах та бідних передмістях. Ці діти росли у злиднях, змалку були завалені одноманітною, брудною і важкою роботою. Письменник з великою теплотою змальовував цих маленьких мучеників, відображав їхню моральну стійкість і природні чесноти. Такою була і Хариття з однойменного оповідання. Цю дівчинку важка хвороба матері примусила взяти на себе усі обов’язки дорослої людини, таким був і Дмитрик з оповідання «Маленький грішник» та багато інших.
З часом М. Коцюбинський звернувся у своїй творчості до історичних подій, став змальовувати боротьбу українського народу проти панства, аналізувати причини та наслідки цієї боротьби, причому робив це з присутньою у нього великою художньою силою. Символом нестримного прагнення до волі і незалежності, до свободи і щастя став образ Соломії — головної героїні оповідання «Дорогою ціною».
Ще один з шедеврів М. Коцюбинського — ліричний твір «Intermezzo», що зачаровує образністю і співучістю мови. Українську природу, життя народу читач бачить у цьому творі очима ліричного героя, людини, яка напружено мислить серед краси навколишнього світу і з сумом гає страждання людей, що створювали цю красу.
Найпоетичнішим твором М. Коцюбинського справедливо вважається повість «Тіні забутих предків». У цьому творі гармонійно злилися реальність та казка, легенда та історія, буденність та екзотика. Не випадково ця містична історія надихнула відомого режисера С. Параджанова на створення неповторного художнього фільму.
Видатний майстер художнього слова М. Коцюбинський назавжди залишиться в історії української літератури, в серцях українців багатьох поколінь. Він, як і всі великі митці, які створювали поетичні та художні шедеври, — наш однодумець і сучасник.