На уроках ми вивчали байки Леоніда Глібова.
Усі вони мають повчальний зміст , та особливу мораль. Мораль - це прийняті в суспільстві уявлення про хороше і погане, правильне і неправильне, добро і зло. Тому байки Л. Глібова стали своєрідним символом добра та благородства, бо, черпаючи від народу мудрість, вчили добропорядності, честі, гідності та іншим споконвічним морально-етичним цінностям.
Кожна байка має свої цінності, наприклад:
1. Якщо не можеш чогось досягти, не посилайся на обставини, а потрудись. («Лисиця і виноград».)
2. Хто сильніший, той і правий. («Вовк і ягня».)
3. Роби те, що вмієш, а якщо не вмієш, то вчись. («Музики».)
4. Не хвались, якщо не можеш здійснити задумане. («Синиця».)
5. Не витрачай зайвих слів, краще зроби діло.(«Котик та кухар».)
6. Ніколи не смійся з чужого лиха. («Снігур та щиглик».)
7. Тебе хвалять - хвали й ти, хоча й нізащо. («Зозуля й півень».)
8. Не думай про майбутнє, а роби те, що подобається. («Стрекоза и муравей)
Можна багато говорили про те, чого навчає й від чого застерігає байка, як байкарі, сміючись, указували нам на наші недоліки. А от чи зуміли ви почути й відчути головне це вже інше питання.
У драмі-феєрії "Лісова пісня" показана трагічна тема взаємин людини з природою. Головні герої твору – представники людства та природи: Лукаш – простий селянин, представник людства, Мавка – дитина природи, лісова дівчина, яка йде до нього жити, залишаючи ліс, незважаючи на те, що вся природа проти цього та й дідусь Лісовик відмовляв її від цього. Попри все Мавка пішла жити до Лукаша, де зазнала самих нещасть, труднощів, горя.
Проте Мавка нікого не слухає, вона зачарована грою Лукаша й вірить, що всі люди такі ж гарні, добрі, щирі, лагідні, як він. Лукаш теж закохується в Мавку, але цьому коханню не судилося бути щасливим, адже Мавка – лісова дівчина, а Лукаш – людина.
Ліс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, і ліс,— крихкий беззахисний світ, який немов кричить; "Захисти мене, не чіпай мене! Збережи мене!" У творі ліс — це джерело творчості, краси.
Лісовик же, хоч і не має такої неприязні, знає, що серед людей бувають і гарні, але все ж таки попереджає Мавку:
...Минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля,— там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш — і пропала воля!
Дядько Лев високо цінує природу й шанує її, як Мавка, і навіть померти він хоче в лісі під старим дубом:
…Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, –
Отут під дубом хай і поховають…
У цьому творі Леся Українка говорить про те, що людина й природа – єдине ціле, що людина повинна дбати про навколишній світ. “Лісова пісня” й сьогодні актуальна й потрібна читачеві, вона безкрайня, як природа, поезія, краса.
Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне переплетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалізується творчий задум автора.
