ответ:
объяснение:
поет із «давньої казки» лесі українки постає перед нами людиною мужньою, непохитною. він дещо іронічний, безперечно, мудрий. поет почуває себе багатієм і володарем всього світу – йому належать діброви, поля, синє небо. для бертольдо це видається як маріння божевільного. пихатому лицареві не зрозуміти, що для поета головне багатство – духовне. справді творча людина не може бути залежною від кого чи чого б там не було.
в умовах залежності митець перетворюється на ремісника. найголовніше в творчості залишатися особистістю, пропускаючи через призму душі всіпереживання любовні чи громадянсько-суспільні, щоб відбитим світлом відобразились думки. як не можна впіймати сонячного зайчика чи вітерець, прив’язати пісню, затулити сонця, так не підвладні чужій волі душа митця, його думки, мрії, ідеї. та повинен бути неабиякий запас мужності в поета, щоб співати свої пісні вголос, щоб не боятись погроз і переслідувань.
лише вільнолюбство і свобода роблять вдумливу людину поетом, змушують його до відкритого вияву почуттів і думок. поет – це також і патріот, який знаходить потрібні слова для підтримки й наснаги співвітчизників. як в «давній казці» співці підняли бойовий дух бертольдового війська, сприяли його перемозі, так і досі слова поетів мають неабиякий вплив на душі людей. митець – це не лише поет чи художник, ним можна назвати людину будь-якої професії, що формує світогляд народу, виражає головні ідеї розвитку.
в наш час такими людьми, наприклад, є журналісти та телевізійники. від їхньої свідомості залежить те, яким ми бачимо світ довкола. свобода творчості робить наш світ цікавим та різноманітним, де кожен має можливість відкрити частинку свого серця всьому людству. не потрібно боятися вільнолюбства, потрібно сприяти поетам в їхньому творчому злеті, і як темрява зникає при світлі сонця, зникатимуть з нашого життя зрада, зажерливість, марнославство, – безліч гидких вад.
Багато віків черпає людство силу і мудрість зі слова Божого, яким говорить Біблія—визначна пам'ятка світової літератури. У перекладі з давньогрецької "biblia" означає "книга". Але до її складу ввійшло 77 книг, що створювалися сорока авторами. Представники шістдесяти поколінь написали Біблію. Автори мали різне соціальне становище: Петро був рибалкою, Соломон — царем, Павло — рабом. Книга писалася в різні часи і за різних умов: Мойсей — у пустелі, Давид —в час війни, а Соломон складав "Пісню пісень" в мирний час. Тому в одних книгах проповідується милосердя і рівність, в інших — влада самодержців трактується як милість Бога.
Кількість авторів, їх індивідуальність, умови, за яких вони творили, позначилися на обсязі, змісті, композиції окремих книг. Тому таке велике розмаїття жанрів: міфи і легенди, хроніки і юридичні кодекси, молитви і заповіді, пророцтва, перекази тощо.
Біблію поділяють на Старий Заповіт (50 книг) і Новий Заповіт (27 книг). Основою такого розподілу стало Різдво Христове. Наслідком різного світогляду авторів є різниця в ідейному спрямуванні книг Старого і Нового Заповіту. Так, перший у висловлюванні "зуб за зуб, око за око" виправдовує помсту, а основний принцип Нового Заповіту проповідує сумирність, милосердя: "якщо вдарили по щоці — підстав іншу".
У книгах Старого Заповіту розповідається про народи Близького Сходу, їх державний лад б життя, звичаї і повір'я. Псалтир носить навчально-поетичний характер.
У Новому Заповіті найважливіше місце займає Євангеліє — оповідання про Ісуса Христа, написані його учнями. Окремо виділяється жанр притчі; за до притч Ісус Христос викладав високі моральні істини, на які й у наш час спирається людство.
Біблія — це не тільки видатна пам'ятка світового письменства, це — своєрідний підручник, що вчить жити, відображує істинні цінності Буття.
