В ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. Минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ стала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. Ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. Хіба щастя може ось так раптово...В ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. Минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ ставала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. Ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. Хіба щастя може ось так раптово піти? Але тим не менш, в моєму дитячому сприйнятті це було саме велике, справжнє щастя.
Трохи подорослішавши, починаю розуміти, що мій стан душі багато в чому залежить від ставлення до мене оточують. Це і мої друзі, і викладачі, і просто знайомі. Я не хочу робити вчинки, від яких мені буде соромно. Я хочу мати справжніх друзів, які ніколи мене не зрадять, і я ніколи не стану зрадником у відношенні їх. Але найбільше це стосується батьків. Я хочу, щоб вони мною пишалися, і ніколи з-за мене не засмучувалися. Ось тоді я зможу бути щасливим.
Розуміння того, що я вже щасливий, маючи сім'ю, прийшло до мене після перегляду телевізійної передачі про дитячому будинку. Діти розповідали про своє життя, про мрії, про те, чого вони хочуть досягти в житті. І всі як один говорили про те, що хочуть мати сім'ю. Для них це було найважливішим, адже саме цього їм так бракувало, всі інші їхні плани були другорядними. Я напевно ніколи не зможу забути очі цих дітей, у них було стільки смутку і дорослої печалі. Ось у такі хвилини починаєш замислюватися про те, що ти вже щасливий тому, що не знаєш, як це мріяти про маму з татом, адже батьки завжди поруч.
Коли помирають близькі люди, стає дуже боляче, адже зовсім недавно вони жили звичайним життям, чого-то раділи або засмучувалися. Після смерті вони залишаються в нашій пам'яті, але від цього не стає легше, адже вони не бачать, як змінюються пори року, як йде дощ або гримить грім. Від цього стає дуже страшно. Я розумію, що це неможливо, що так влаштоване життя, але мені не хотілося б розлучатися з рідними людьми, і якщо таке диво сталося б я зміг би бути щасливим.
Я розумію, що зараз будую основу свого майбутнього. Я дуже хочу отримати гідну освіту, щоб потім займатися улюбленою справою. Я знаю багатьох людей, які працюють лише для того, щоб утримувати сім'ю, але то справа, якою вони займаються, їм не приносить задоволення. Мені шкода таких людей, адже вони так і не змогли знайти себе в улюбленій професії. Я не прагну до влади і недосяжних висот, а лише хочу займатися улюбленою справою, і якщо в мене це вийде, я буду щасливою людиною.
Зараз багато говорять про те, що треба берегти природу, але частіше це і залишається на рівні розмов. Лісів стає все менше, так як їх безжально знищують, водойми забруднюються, питна вода стає дефіцитом. Мені дуже хотілося б, щоб не тільки наше покоління, але і наступні, могли дихати свіжим повітрям, купатися в море і бачити блакитне небо. Адже це таке щастя!
Але найголовніше, я хочу, щоб ніколи не було війни, щоб не гинули невинні люди, щоб матері не втрачали своїх синів, а діти не ставали сиротами. Ніщо так не цінне в нашому світі, як життя. Адже наша Земля так прекрасна і щедра, і я по справжньому зможу бути щасливим, якщо залишуся гідним її сином.
На мою думку життя без інтернету більш цікаве і захоплююче.На жаль,зараз більшість людей не уявляють себе без телефона,компьютера,планшета та соціальних мереж.У часи наших батьків діти більш старанно вчилися,знали багато ігр на дворі,були здоровішими і люб'язними до навколишнього світу.У наш час усі діти проводжуть вільний час за компьютером.А як було би гарно якщо ми вечори проводили на дворі:грали у сніжки,у піонербол,бризгались водою і грали у вибивного.Я згодна з твердженням,що інтернет руйнує народні традиції і цінності.
