Детектив написала , ну а ты переведи на свой язык Аннет была небогатая старушка,живущая этажем выше меня.Ее квартира была небольшая.Она часто приглашала меня выпить с ней чаю и поиграть в лото.Еще у нее была замечательная коллекция фарфоровых кукол.Одни были в массивных,широких платьях до полу,другие же в простой и невзрачной одежде.Но все они были выполнены настолько изящно,что нельзя было оторвать от них глаз. Однажды,я как обычно зашел к ней и увидел,что она сидела на кресле и плакала,а на полу были разбросаны салфетки.подставки и даже блюдца,на которые она ставила своих куколок. -Что произошло? Старушка закрыла лицо руками и продолжала непрерывно всхлипывать.Сквозь дрожщий голос она произнесла следующее: -Мои куколки..их украли! -Кто!?Я немедлено вам вернуть их обратно! В ту же минуту у меня сработал рефлекс.Я рванул с лестницы на улицу через черный вход и увидел убегающую в дали меня фигуру.Я что есть силу побежал за грабителем,но все мои попытки его догнать оказались напрасными.Я решил первым делом обратиться в полицию,пошел вдоль моста и увидел,что прямо под ним сидит тот человек,за которым я гнался почти пол часа.Я аккуратно подошел сзади и схватил его за руки.Сначала он сопротивлялся,но потом присмирел и опустил голову вниз. -Забирайте своих никчемных фарфоровых кукол,много выручки от них не получишь... -Я взял тканный мешок,в котором была сокровенная коллекция старушки,и не отпуская повел грабителя в полицейский участок. Коллекция была возвращена на место,а старушка все так же приглашала меня на чай.
Мій улюблений герой це ява рень. Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.