«Пісня про рушник». Доля благословила цей чудовий ліричний вірш, йому судилося стати улюбленою піснею українців. Мабуть, кожен пам’ятає хоч декілька рядків з «Пісні про рушник»:
«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала».
Мати особливо вшанована в Україні: це символ душевної щедрості, величі, безмежної відданості. Хто як не мати подарує людині щастя й добру долю? Рушник — це символ, який походить з народнопісенної традиції. Усе тепло свого великого серця поет укладає в рядки цієї поезії. Художні деталі «Пісні про рушник» підібрані дуже досконало: «незрадлива материнська ласкава усмішка», «засмучені очі хороші». Ці епітети створюють образ матері — берегині роду, тієї, хто опікується долею України.
Не судилося Малишкові побачити нашу незалежну державу. Але у віршах цього талановитого лірика є немало передчуттів. І саме вони істинні. І лише вони є пророчими, говорячи правду про майбутнє України й українців.
Віра - дівчина з тягою до рожевих окуляр. По життю вона достатньо якісний маляр. Все до ладу прибере, розставить квіти І скаже: - "Не дорослі ви, а тільки діти!" Надія - дівчина зі зреченним поглядом. Завжди осяяна, дивним чином, яскраво-світлим обрієм. Завмерши часом, все вдивляється в нікуди, А скаже, що навчить заповнювати повітрям доповна груди. Любов - дівчина зі схильністю до перевдягання. Насичені та різноманітні кольори в її зітханнях. Проте, коли вітає близь дороги тяжку мить, Вона менше каже, більше робить.
Мой лучший друг- животное. Ведь только она выслушает и по истене.У животных очень развиты чувства .И именно по этому домашние животные самые хорошие.