Мені дуже подобається цей твір, його персонажі, а особливо, головна діюча особа твору – Дон Кіхот. Якщо б у мене була змога звернутися до цього нерівнозначного персонажу, у листі до нього я б написала приблизно так:
«Добрий день, шановний ідальго Дон Кіхот Ламанчський! Я зовсім невідома тобі людина, але я добре знаю твоє життя і твої прагнення, бо з задоволенням прочитала книгу про твої пригоди, написану Сервантесом. З цього роману я дізналася, що справді ти був звичайним бідним дворянином і мав ім’я Алонсо Кехано. Але ти був незвичайним ідеалістом і романтиком. Все життя ти прожив, майже не звертаючи увагу на оточуючий реальний світ, бо реальними для тебе були лише літературні герої прочитаних тобою книг. Більшість цих героїв – безкорисливі і шляхетні лицарі, що боролися з несправедливістю і захищали честь своїх прекрасних дам. Лише на схилі життя ти нібито просинаєшся та загоряєшся ідеєю й самому пройти такий же лицарський шлях, як і твої улюблені книжкові герої.
Якби я була поряд, я б вже тоді тебе попередила та спробувала б тобі розкрити очі на реальний світ. Тебе не оточували щирі душею товариші і прекрасні дами, а поряд були лише обмежені односельці зі своїм практичним примітивізмом і здоровим глуздом. А дебела Альдонса – прекрасна і чиста дама існувала тільки в твоєму, Кехано, уявленні. Та й небезпеки твої надумані, бо замість драконів у твій час були лише вітряні млини, а замість бойового лицарського коня у тебе була тільки безпородна шкапа. Та, незважаючи на це, ти дуже мене приваблюєш, бо твоя відвага, душевна краса, благородство і лицарство є справжніми та йдуть із глибини твого серця і душі.
Я б мабуть згодилася навіть відправитися з тобою у подорож і так точно, як і твій вірний супутник Санчо Панса, тряслася б поряд з тобою на маленькому віслюку. Санчо у своєму житті не прочитав ні одної книжки, а ось мої знання могли б для тебе стати у пригоді. Я впевнена, що я б гармонічно доповнила вашу компанію, у якій твоя висока духовна трагічність і лукавий та веселий народний дух Санчо перетворилися у єдиний, цільний образ.
Поема «Сон» є одним із шедеврів творчості Т.Г. Шевченка. Цей твір став прекрасним відображенням життя людей села у тяжкі роки кріпосництва.
Поема була написана у 1844 році, коли кріпосництво сильно стисло груди простого народу, довело країну до голоду та глибокої залежності від панів. Обурений покірністю народу та безладдям з боку багатіїв, Т. Шевченко з глибокою ненавистю відзивається про панів, кажучи:
Накралися! А що взяли На той свiт з собою?
Також, Шевченко описує страждання трудівників – кріпосних у селах, змальовуючи страшні картини:
А онде пiд тином опухла дитина, Голоднее мре, а мати пшеницю на панщинi жне.
Мені здається, що великий український поет тяжко переживав за долю свого народу, розповідаючи нам, читачам, як тяжко жилося в нашій країні.
Також, поема наповнена гнівними висловами про царя Миколі І та всіх панів.
Аж потiють та товпляться, Щоб то ближче стати Коло самих: може, вдарять Або дулю дати благоволять…
Так виражати свої думки на той час було дуже небезпечно, що могло коштувати життя, але Шевченко не боявся смерті, він всією душею мріяв про покрашення життя для його рідної Батьківщини, для її багатостраждального, але такого прекрасного народу.
Мені також подобаються описи декабристів, яких автор вважав дійсно сміливими людьми, що ризикували своїм життям заради Батьківщини.
Описуючи Петербург, автор називає лайливими словами всіх прихвоснів царя, які підлещуються за гроші, а простих людей змушують працювати день і ніч на панщині.
Мене дуже вразила ця поема Т.Г. Шевченка, яка повністю, без страху розкривала тих, хто знущався з українського народу, доводив його до голоду. Великий український поет прекрасно описує страждання рідного народу і закликає до боротьби за щасливе, незалежне та радісне майбутнє своїх дітей.
Ворог- це людина, яка постійно намагається зробити щось не в твою користь. Інколи цеї людини потрібно остерігатись, адже хто-зна, що їй спаде на думку. Вона завжди йде навсупереч твоїм інтересам. Чи потрібно пробачати ворогу і в яких випадках? Твій суперник завше зробить тобі щось назле чи можливо навіть чимось нашкодить тобі. Але що б не зробив твій ворог йому треба пробачати. В першу чергу для власної душі. Ну а потім яка користь з того, що ти постійно будеш злитись на ту людину? Адже ти сам стаєш нервовий, злий і безпомічний.Пробачати треба всіх, насамперед для свого ж майбутнього. Інколи кажуть, що ворог який каже твої недоліки, кращий за друга, що приховує їх.
Мені дуже подобається цей твір, його персонажі, а особливо, головна діюча особа твору – Дон Кіхот. Якщо б у мене була змога звернутися до цього нерівнозначного персонажу, у листі до нього я б написала приблизно так:
«Добрий день, шановний ідальго Дон Кіхот Ламанчський! Я зовсім невідома тобі людина, але я добре знаю твоє життя і твої прагнення, бо з задоволенням прочитала книгу про твої пригоди, написану Сервантесом. З цього роману я дізналася, що справді ти був звичайним бідним дворянином і мав ім’я Алонсо Кехано. Але ти був незвичайним ідеалістом і романтиком. Все життя ти прожив, майже не звертаючи увагу на оточуючий реальний світ, бо реальними для тебе були лише літературні герої прочитаних тобою книг. Більшість цих героїв – безкорисливі і шляхетні лицарі, що боролися з несправедливістю і захищали честь своїх прекрасних дам. Лише на схилі життя ти нібито просинаєшся та загоряєшся ідеєю й самому пройти такий же лицарський шлях, як і твої улюблені книжкові герої.
Якби я була поряд, я б вже тоді тебе попередила та спробувала б тобі розкрити очі на реальний світ. Тебе не оточували щирі душею товариші і прекрасні дами, а поряд були лише обмежені односельці зі своїм практичним примітивізмом і здоровим глуздом. А дебела Альдонса – прекрасна і чиста дама існувала тільки в твоєму, Кехано, уявленні. Та й небезпеки твої надумані, бо замість драконів у твій час були лише вітряні млини, а замість бойового лицарського коня у тебе була тільки безпородна шкапа. Та, незважаючи на це, ти дуже мене приваблюєш, бо твоя відвага, душевна краса, благородство і лицарство є справжніми та йдуть із глибини твого серця і душі.
Я б мабуть згодилася навіть відправитися з тобою у подорож і так точно, як і твій вірний супутник Санчо Панса, тряслася б поряд з тобою на маленькому віслюку. Санчо у своєму житті не прочитав ні одної книжки, а ось мої знання могли б для тебе стати у пригоді. Я впевнена, що я б гармонічно доповнила вашу компанію, у якій твоя висока духовна трагічність і лукавий та веселий народний дух Санчо перетворилися у єдиний, цільний образ.