Вибравши собі "княжий" псевдонім, Олег Ольжич прагнув чи не найперше наголосити тривкість і нерозривність зв'язку із надовго втраченим Києвом.
37 років Ольжича, між 1907 і 1944, вмістили дві світові війни та кілька революцій - тож страшні історичні катаклізми руйнували кордони, держави, нівечили життя цілих народів і окремих людей.
Для поета завжди катастрофічною стає ще й втрата живих мовних джерел, питомого середовища.
Олег Кандиба залишив Україну п'ятнадцятилітнім.
Родина, переживши голод, холод і насильство перших пореволюційних років, за сприяння Червоного Хреста дивом іще змогла вирватися на Захід.
Адже від 1919 спершу в Угорщині, далі в Австрії жив їхній батько - видатний поет Олександр Олесь.
Далі була Прага, Карлів університет.
Олег Кандиба спеціалізувався в археології, вивчав галицьку неолітичну кераміку, став одним з наймолодших докторів у своїй галузі. Здавалося б, життя увійшло в надійне русло, склалася успішна наукова кар'єра.
Ветеринар і поет: що ми знаємо про Олександра Олеся
Наприкінці 1920-их він уже сформований митець.
Разом із Євгеном Маланюком, Оленою Телігою та Юрієм Кленом стає членом знаної "вісниківської квадриги", що об'єднувала авторів львівського "Літературно-Наукового Вісника".
Для поета батькова письменницька слава - це незмінно обтяжливий спадок, неймовірний страх назавжди зостатися під його впливом, у тіні його творчості. Тож молодший автор виробляє власний стиль, виразно дистанціюючись від Олесевої пісенності й ліричності.
Ольжичеві вірші захоплюють предметністю образів, "археологічним" колоритом, навіть своєрідною музейністю.
Дуже вимовним для розуміння самого духу міжвоєнного часу видається Ольжичевий вірш "Робітня":
Відповідь:
1) Славко завжди хотів бути схожим на свого тренера.
2) Приходити на тренування.
3) Чемпіон республіки.
4) Андрій Степанович.
6) За словами тренера шпага - є зброєю.
7) Чимось дивним та гарним.
8) За якихось півроку тренувань про Беркута говорили, що він найздібніший учень Андрія Степановича.
9) В місті.
10) Тренер ніколи не піддається заради того, щоб потішити слабшого суперника, — виграшу не буде, аж поки учень, як рівний, не переможе свого вчителя.
11) Прати і зашивати свій костюм.
Пояснення: це те, що я знаю))
