Відповідь:
розставляємо наголоси (позначимо -х) у тому числі з урахуванням ритму (позначимо х)
Теп-ло/-та ро/-дин-но/-го ін/-ти-му/.
Ще на/ ши-бах/ дос-ві/-ток не/ скрес.
Вста-ла/ ма-ти/. Мо-ту/-зоч-ком/ ди-му/
Ха-ту/ при-в'я/-за-ла/ до не/-бес.
Ве-се/-ло із/ ляс-ком/ се-ред/ пе-чі/
По-лу/-м'я гу/-ля-є/ по гі-/ллю.
Ков-дро/-ю за/-ку-ту/-ю-чи/ пле-чі/,
Ма-ти/ не пи/-та, чо/-му не/ сплю.
Вже од/-нак зни/-ка-є /гір-ко/-ти-на/,
Не ка/-ту-є/ сер-це/ пе-чі/-я.
Зно-ву/ я — ма/-ле-се/-нька ди/-ти-на/,
Ма-ти/ зна-є /біль-ше/, а-ніж/ я.
Ма-те/-рі роз/-ка-зу/-вать не/ тре-ба/,
Як ду/-ша світ/-лі-є/ пе-ред/ днем
В ха-ті/, що при/-в'я-за/-на до/ не-ба/
Сві-тан/-ко-вим/ ма-ми/-ним вог/-нем.
віршований розмір двоскладовий п"ятистопний хорей
Пояснення:
Объяснение:
Цвірінькнути
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч ів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність.
ігаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на "шпильках"; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих "лялькових" хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... Їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З "сірої маси"? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц і життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі "незвичайні" люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
