Людина завжди прагне стати кращою, хоче досягнути вершини, яка показується десь угорі. Ціною власної оригінальності вона платить за бажання стати ідеальною. Здається, скоро світ втратить оригінали, а натомість з'являться лише суцільні копії. А все тому, що картинка ідеалу манить за собою, веде по п'ятам за іконами стилю та краси.
Чи варто витрачати все своє життя на гонитву за кращим? Якось сумнівно виглядає краса, яка проявляється чужими рисами. Бути собою- означає бути впевненим і щирим, що вдається далеко не кожному. Слабкість людини проявляється, коли вона приховує свою справжню сутність. Ідеал- наче залізна рука тримає нас у полоні власних сумнівів.Саме тому ми втрачаємо самих себе, боїмося бути собою. Боягузтво у будь- якому прояві виглядає смішно, людина, що соромиться бути собою- смішна. Вона гає час, щоб спотворити все своє і створити себе копією іншого. Ми стаємо жертвами одноманітності і навіть цього іноді не помічаємо. Нам засліплюють очі картинки, які виглядають на наш погляд привабливо. Ніхто не розуміє, що у кожного з нас є своя особливість. У когось це вміння створювати, у когось- мріяти, а в когось просто посмішка. На шляху до сприйняття самого себе завжди будуть хейтити. Проте жодна думка інших не має стати осередком вагань щодо своєї краси.
Не важливо що звикло бачити суспільство. Воно поглигає нашу з вами особливість. Варто не соромитися справжнього і вдосконалювати лише власну індивідуальність, а не вдавати із себе когось кращого. Це завжди помітно. Боятися показувати себе- це смішно і немає в цьому жодного сенсу.
