- «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;
- «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;
- «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…
- «…бере і в свого, і в чужого»;
- «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;
- «Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;
Объяснение:
ответ: Україна була створена багато років тому. Зараз технології постійно розвиваються, але є ті речі з минулого, які не можна забувати.
Не можна забувати наші традиції, які передалися від наших предків. Таком ми повинні пам'ятати творчість багатьох письменників. Хіба можна забути твори Івана Франка чи заповіт Тараса Шевченка?! Такі речі ми повинні пам'ятати завжди.
Наше минуле пов'язане з сучасним і його не потрібно забувати. Ми маємо його доповнювати і передавати у наступні покоління.
Людина, яка не знає минулого, не може мати своє майбутнє.
Объяснение:
