Аналіз твору Марко Вовчок “Максим Гримач”
(1857)
Літературний рід: епос.
Жанр: родинно-побутове оповідання.
Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні середини XIX ст.
Головна ідея: обстоювання не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя.
Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря — старша дочка, Тетяна — молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі.
Сюжет
Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує своїх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну — Катря зустрічається з кріпаком Семеном таємно від батька, адже той дасть згоду на одруження лише з вільний чоловіком — під час бурі Семен загинув — Катря з горя втопилася в річці — старий Гримач у розпачі п’ять років не виходить з двору, звеселило його тільки одруження молодшої доньки із сотником.
Про твір
Цей твір був надрукований П. Кулішем у збірці «Народні оповідання» 1857 р. в Петербурзі. В оповіданні йдеться про трагічне кохання Катрі, яка жила в родині заможного козака Максима Гримача. Автор наділяє своїх героїв лаконічними характеристиками, на яких позначився фольклорний уплив: Максим — «повновидий, чорнобровий, чорновусий; а веселий, а жартівливий!», Катря — «хороша та пишна, як королівна». Це по суті й уся зовнішня характеристика головних героїв, глибше й рельєфніше персонажів змальовує автор через їхні вчинки, репліки: «А такий був [Максим Гримач]: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода — головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Колись шляхтич да заняв козаче поле, то він і хату його спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро». Головний герой постає перед нами благородним (боронить ближнього), мужнім і хазяйновитим, люблячим батьком. Саме бажання добра своїй Катрі (аби вона і в шлюбі жила в достатках) спричинило трагічний фінал взаємин дочки й Семена. Максим міг дозволити доньці одружитися лише з вільним козаком, тож Катря й почала дожидати Семена, поки він відслужить у пана. Але не дочекалася: уже перед самим звільненням коханий загинув під час бурі на Дніпрі.
Оповідання написано в романтичному ключі: автор періодично переносить читача в нічну пору, змальовує неймовірні пейзажі, які підсилюють психологізм у творі: «А на самому березі верба — аж геть попустила віти на воду. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схилила голівку на білую ручку; взяли її думки та гадки. Там під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку».
Оповідання має традиційну композицію: класично розміщені сюжетні елементи — експозиція (І частина), зав’язка (II частина), розвиток дії (III частина), кульмінація (IV частина) і в останній (V частині) розв’язка.
Зображення трагізму внутрішнього світу героя, ліризм і драматичний сюжет, наявність в оповіданні діалогів, казкових елементів дають підстави назвати оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач» баладним.
Тарас Шевченко присвятив авторці «Народних оповідань» вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «кротким пророком» і «донею».
ответ:Русалонька із 7-В
Вогонь, повітря, вода, земля — чотири стихії природи й буття. Повнокровні, взаємодоповнюючі й різнобічні. Саме такі вони і в тетралогії «Русалонька із 7-В». Це розповідь про життя і пригоди семикласниці Софійки (вона ж — Русалонька), переплетені з таємницями сучасного та загадками не українського минулого.
Вогонь, тим паче, втілений у блискавці — річ ой яка непередбачувана!.. У першій частині («Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських») дівчинка намагається зняти прокляття з однокласника Вадима, у якого давно й безнадійно закохана. При цьому долає блискавиці й натрапляє на несподівані факти з історії не для України ХХ століття.
Повітря — стихія зовні спокійніша, але ж яка непостійна!.. Друга частина — «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» — це доля нещасного привида зі старовинного замку, з котрим Софійці довелось познайомитись у літньому таборі і котрого, звісно ж, довелося рятувати. При цьому Софійчине вірне кохання до Вадима зазнає неабияких випробувань: першого вересня в її сьомий-«В» приходить аж надто симпатичний новачок Дмитро Іваненко… Але все це — дрібниці порівняно з тією новою ученицею, яка дивним чином з’являється в Софійчиному класі напередодні Нового року в третій книзі: «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу»!.. Протистояння нагнітається, а часовий проміжок поглиблюється: з жорстких реалій ХХ століття доводиться поринути і в козацьке і навіть язичницьке минуле. Вода — очищає, але вона може бути такою небезпечною!..
Земля — символ стабільності й дому… «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» — це розплутування Софійкою злочину з крадіжкою полотен у місцевій галереї. Рушивши тенетами детективного лабіринту, дівчинка мимоволі натрапляє на деякі нерозкриті злочини більшовицького режиму і — на несподівані відомості щодо власного родоводу. Ого, які, виявляється у того родоводу корені!.. Пристрасті нагнітаються і в особистому житті: здається, дівчинка знову навіки й безнадійно закохалась!..
Попри те, що кожна з частин — самостійна й завершена, всі вони взаємопов’язані, кожна є логічним продовженням попередньої. У всіх повістях фігурує вельми дивна (а може, навіть трохи чарівна) прабабусина шафа. У всіх є трохи містики й магії (але не більше, ніж в нашому справжньому житті!). У всіх на до завжди приходять красива й добра тітонька Сніжана і безмежно відданий Софійці «третій зайвий» — Сашко Фадійчук. Всі чотири частини, хоч і не позбавлені фантастичного елементу, написані на основі реалій не української історії (в основному це — матеріал центральної України, зокрема Уманщини) і цілком відповідають означенню «краєзнавчий детектив», як слушно назвала свого часу жанр «Русалоньки із 7-В» дослідниця Зоя Жук.
Вогонь, повітря, вода, земля — невже на цьому усе й закінчилось?.. Ох, навряд! Інтрига триває!..
…Загалом же тетралогія «Русалонька із 7-В» — це твір про сучасних українських підлітків, про дорослішання, про пошуки власного Я, про ставлення до рідної мови й до України, про родинні й товариські стосунки, про морально-етичні, суспільні й навіть екологічні проблеми і, звичайно ж, — про перше кохання.
Объяснение:
