В повести «Химера лесного озера» автор изобразил искателей приключений, романтиков Митька и Сергея. Ребята летом собрались в Митиной бабушке, чтобы ловить насекомых коллекции, удить рыбу, купаться и ходить в лес. Но произошло событие, которое изменило все планы этих любознательных мальчишек. Они начали готовиться к встрече с чудовищем, живущий в озере. Ребята смелые, отважные, не каждый бы остался на ночь у озера. Правда, им тоже было страшно, и они не стесняются в этом признаться: «Лезть хотел, но боялся - страх друг», «И я боялся. И дрожал ».
Митька и Сергей целый месяц чувствовали себя исследователями, следопытами, искателями. Они бегали в библиотеку, прочитали много интересного о стегозавров и археоптериксов. Бабушка не могла нахвалиться мальчиками: «Тихие, смирные, послушные, усидчивы. А книги как любят! Это же счастье - таких детишек иметь ».
Ребята дружелюбные, они не обиделись на Василия, который хотел их обмануть и напугать. Напротив, поблагодарили его за то, что устроил им такие интересные каникулы: «Мы открыли для себя такой мир, который тебе, Вася, и не снился».
Як, Фауст, дні минулі... ",
і тому слід насолоджуватись кожним прожитим днем, кожною хвилиною. Також я помітила, що автор твору використовує традиційні для любовної лірики образи, як солов'ї, зорі, ніч, квіти. Ці образи поетично виражені у рядках
"Сміються, плачуть солов'ї... "
"...Відбились зорі у воді... "
" ...на свято радісне
квіток, кохання снів і млості..."
На мою думку автор закликає читача влити " ... струмінь власної душі " у " Шумляче море" краси весняної природи, до дна випити чашу щастя, молодості й кохання.
Тому мені і сподобався цей твір за його поетичність та за його основну ідею захоплення красою життя та красою кохання, О. Олесь дуже поетично це все підкреслив та дав зрозуміти, що в житті найголовніше бути щасливим із коханою людиною.