Це головна думка а по темі можеш росказати що відбувається в повісті Земля
Багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі «людина і земля». Вона порушена в творах Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенка-Карого, Ольги Кобилянської. О. Кобилянська — письменниця Буковини. Вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. Дуже важко жилось трудовому буковинському селянству. Щоденна виснажлива праця, часте недоїдання, холод, злидні — це ввійшло в буденний ритм життя. Та для багатьох земля так і залишилась мрією. Вона, як марево, то з'являлась, то зникала, залишаючи тугий біль у серці селянина. У повісті О. Кобилянської «Земля» проблема влади землі над людиною зазвучала по-новому. Вона змалювала панораму життя малоземельного і безземельного селянина Буковини. Важким було тодішнє життя селян. Багато сімей розорялися і змушені були мандрувати в пошуках заробітку. Вони дешево продавали свою силу. Так проминали молоді літа багатьох людей. Єдиним, що могло врятувати селян, була земля. Мрії, думки про неї надавали сили тим, хто її не мав. Та земля не завжди робила щасливими тих, хто її мав. Саме такі сім'ї показані в повісті «Земля». Докія Чоп'як — це жінка, яка не мислить свого щастя без ґрунту, без тієї маленької нивки, яку вона так оберігала від свого марнотратного чоловіка. Вона все життя провела тут, біля землі. А коли відчула, що нездужає, що сили покидають її, віддала свою зовсім юну дочку заміж за Тодорику. Мати не зважає на те, що хлопець зовсім не подобається дівчині. Головне, що він має поле. Рабами землі є Івоніка Федорчук і його дружина Марійка. Вони перебувають під магічною владою землі. Подружжя Федорчуків було безземельним. Обоє тяжко працювали, відмовляли собі в усьому. Нарешті Федорчуки купили землю за гірко зароблені гроші. Івоніка докладає всіх зусиль, щоб земля його родила гарно. Обробляє він ниву впору, працює на ній до самого забуття. Йому додавала сили думка про майбутній врожай. Головне для Івоніки та його дружини — земля, праця, честь хлібороба. Федорчуки вірили, що земля принесе щастя їм та їхнім синам Михайлу та Саві. Михайло дуже любить працю, він пройнявся поезією землеробства. Батьки дуже любили свого старшого сина. А молодший — Сава — зовсім по-іншому ставиться до землі й батьків. Він впертий, до того ж ледачий, працювати на землі не любить. Всупереч батькам Сава покохав Рахіру. Це була дівчина дуже лукава і хитра, трохи злодійкувата. Але Сава не може без неї. Він розуміє також, що земля — це життя. І він стає на шлях братовбивства: «За землю підняв Сава руку на свого брата, лиш за землю... Як одинак надіявся колись дістати всю землю». Сава вчиняє страшний злочин, за який оправдати його не можна. Розбилися вщент мрії Федорчуків. Земля, так тяжко зароблена, не тільки не принесла щастя, а й стала причиною страшного горя. Старий Івоніка втратив все. Не стало в нього двох синів, і разом з тим немилою стала йому земля. Аж тепер зрозуміли батько й мати, що недобре вчинили по відношенню до Анни, нареченої Михайла. Реалістичне зображення дійсності зумовило правильне висвітлення основної проблеми твору — влади землі. Трагедія родини Федорчуків допомагала зрозуміти, що не людина має бути рабом землі, а земля повинна приносити радість людині.
Пам'ятник Т.Г. Шевченкові на Проспекті Свободи Назва:Пам'ятник Т.Г. Шевченкові на Проспекті СвободиМісто:ЛьвівОпис:Відкриття пам’ятника Т. Шевченку авторства скульпторів Андрія та Володимира Сухорських, що відбулося 24 серпня 1992 р. в присутності великої кількості львів'ян. До 1995 р. була виконана ще декоративна стела під умовною назвою "Хвиля національного відродження" із алегоричними рельєфними зображеннями, що розташована з тильного боку фігури поета. До 1996 р. була виконана ще 12-метрова декоративна стела під умовною назвою "Хвиля національного відродження" із алегоричними рельєфними зображеннями, що розташована з тильного боку фігури поета. Автори архітектурного вирішення - архітектори Юрій Диба та Юрій Кромей. Рішення про спорудження пам’ятника Т.Г.Шевченку у Львові було ухвалено 22 червня 1987 р. Оголошений в наступному році обласний конкурс на кращий проект не приніс очікуваного результату: серед 40 авторських колективів ні один не був відзначений. В наступному році, також безрезультатно, відбувся республіканський конкурс. Тим не менше, міськвиконком уклав трудову угоду на виготовлення проекту з молодими львівськими скульпторами братами А. та В. Сухорськими. Спорудження пам’ятника співпало з роками становлення України, характерними важкою фінансовою кризою. Проект молодих скульпторів було реалізовано завдяки до української діаспори, зокрема пана Василя Іваницького, який допоміг у зборі необхідних коштів та реалізації проекту.
Хлопчина Джельсоміно ( по - італійськи це означає << Жасмин >>) від народження наділений надзвичайно гучним голосом, здатним руйнувати стіни, але від цього дару - суцільні неприємності. Недовірливи сусіди не дають Джельсоміну спокою; одні з них вважають його добрим чарівником, інші - злим чаклуном... В один прекрасний день Джельсомінно відправляється мандрувати по світу в пошуках щастя і потрапляє в фантастичну Країну Брухунів. За наказом короля Джакомона ( В оригіналі - << Джакомоне >> ), колишнього пірата, разом зі своєю бандою захопив владу, всі в цій країні, навіть тварини, Забовязані постійно брехати. Кішках велено гавкати, собікам - нявкати; коні мукають, а корови - іржуть. Діти в школі вчать таблицю множення шкереберть. Художник повинен мальовати коня з тринадцятма ногами, верблюда з пятьма горбами, і портрети з шістма очима і трьома носами. У булочної замість хліба продають чорнило, в ході тільки фальшиві монети, а про всі події люди дізнаються з газети << Зразковий брехун >>, повної вивернутих фактів і помилкових повідомлень.
Це головна думка а по темі можеш росказати що відбувається в повісті Земля
Багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі «людина і земля». Вона порушена в творах Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенка-Карого, Ольги Кобилянської.
О. Кобилянська — письменниця Буковини. Вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. Дуже важко жилось трудовому буковинському селянству. Щоденна виснажлива праця, часте недоїдання, холод, злидні — це ввійшло в буденний ритм життя. Та для багатьох земля так і залишилась мрією. Вона, як марево, то з'являлась, то зникала, залишаючи тугий біль у серці селянина.
У повісті О. Кобилянської «Земля» проблема влади землі над людиною зазвучала по-новому. Вона змалювала панораму життя малоземельного і безземельного селянина Буковини. Важким було тодішнє життя селян. Багато сімей розорялися і змушені були мандрувати в пошуках заробітку. Вони дешево продавали свою силу. Так проминали молоді літа багатьох людей. Єдиним, що могло врятувати селян, була земля. Мрії, думки про неї надавали сили тим, хто її не мав. Та земля не завжди робила щасливими тих, хто її мав.
Саме такі сім'ї показані в повісті «Земля». Докія Чоп'як — це жінка, яка не мислить свого щастя без ґрунту, без тієї маленької нивки, яку вона так оберігала від свого марнотратного чоловіка.
Вона все життя провела тут, біля землі. А коли відчула, що нездужає, що сили покидають її, віддала свою зовсім юну дочку заміж за Тодорику. Мати не зважає на те, що хлопець зовсім не подобається дівчині. Головне, що він має поле.
Рабами землі є Івоніка Федорчук і його дружина Марійка. Вони перебувають під магічною владою землі. Подружжя Федорчуків було безземельним. Обоє тяжко працювали, відмовляли собі в усьому. Нарешті Федорчуки купили землю за гірко зароблені гроші.
Івоніка докладає всіх зусиль, щоб земля його родила гарно. Обробляє він ниву впору, працює на ній до самого забуття. Йому додавала сили думка про майбутній врожай. Головне для Івоніки та його дружини — земля, праця, честь хлібороба. Федорчуки вірили, що земля принесе щастя їм та їхнім синам Михайлу та Саві. Михайло дуже любить працю, він пройнявся поезією землеробства. Батьки дуже любили свого старшого сина. А молодший — Сава — зовсім по-іншому ставиться до землі й батьків. Він впертий, до того ж ледачий, працювати на землі не любить. Всупереч батькам Сава покохав Рахіру. Це була дівчина дуже лукава і хитра, трохи злодійкувата. Але Сава не може без неї. Він розуміє також, що земля — це життя. І він стає на шлях братовбивства: «За землю підняв Сава руку на свого брата, лиш за землю... Як одинак надіявся колись дістати всю землю». Сава вчиняє страшний злочин, за який оправдати його не можна.
Розбилися вщент мрії Федорчуків. Земля, так тяжко зароблена, не тільки не принесла щастя, а й стала причиною страшного горя.
Старий Івоніка втратив все. Не стало в нього двох синів, і разом з тим немилою стала йому земля. Аж тепер зрозуміли батько й мати, що недобре вчинили по відношенню до Анни, нареченої Михайла. Реалістичне зображення дійсності зумовило правильне висвітлення основної проблеми твору — влади землі.
Трагедія родини Федорчуків допомагала зрозуміти, що не людина має бути рабом землі, а земля повинна приносити радість людині.