ответ:І, проломивши їй спину, риба вийшла назовні, а жінка
померла.
Коли чоловік зайшов у хатину, риба лежала, витягнувшись
на циновці поряд з мертвою дружиною.
— Ти тільки не лякайся і не шкодуй свою дружину. Вона була недобра жінка,— сказала риба.— Як тільки похоронишь її, віднеси мене туди, де ти мене спіймав. Тільки не на ношах, а в новій циновці.
Чоловік погоревал, погоревал, та робити нічого. Покликав всіх родичів і поховав дружину.
На наступний ранок заспівав перший півень проспівав другий, проспівав третій, і риба знову заговорила:
— Вставай! Настав час! Неси мене до річки.
Чоловік виконав наказ риби. Він тепер боявся її і ніс дуже обережно.
— Не залишай мене на березі. Увійди в воду, неси мене до того місця, яке я тобі покажу,— звеліла йому риба.
Чоловік увійшов у воду, зробив кілька кроків.
— Іди далі, йди далі! — наказала риба.
Чоловік зробив ще кілька кроків. Вода доходила вже
йому до плечей.
— Ось тут зупинись! Але не кидай мене, а опусти у воду обережно! — сказала риба.
Чоловік дбайливо опустив рибу у воду. Вже з глибини річки вона сказала, висунувши голову:
— Слухай, коли будеш женитися вдруге, вибирай жінку, яка не була б такою привередой! Інакше тобі це коштуватиме життя!
І людина незабаром знайшов собі іншу дружину, але таку, яка всім і завжди була задоволена.
Объяснение:
Объяснение:
1. Про який час ідеться у творі І. Франка «Сойчине крило»?
У творі мова йде про 1904 рік. Лист датований вереснем цього року, головний герой отримує його ввечері перед Новим роком. У листі повідомляється, що знову почався обстріл Порт-Артура, а в цей час тривала російсько-японська війна 1904 –1905 років. 2 січня 1905 року закінчилась оборона міста і воно було здане Японії.
2. У якій формі побудовано твір «Сойчине крило»?
«Сойчине крило» має динамічний сюжет, несподівану розв’язку, високий ступінь психологізму, — отже, це новела.
3. Яка боротьба відбувалася в душі головного героя новели «Сойчине крило»?
Хома, Томассо, Массіно — герой «Сойчиного крила», естет, людина високоінтелектуальна, знавець класичної музики, шанувальник театру.
Хома відпочиває за порадою лікарів після тюремного ув'язнення на лоні лісової природи й здається одержимим удосконаленням життя народу й проблемою передачі ланів, лісів і пасовиськ у розпорядження сільських громад. Він вважає себе сильною особистістю, однак лист із Порт-Артура розтривожив його. Герой час від часу вступає в уявний діалог із Мусею, демонструючи слабкість духу чи не в кожній своїй репліці або коментарі. Отже, перед нами — знервована до краю людина з величезним набором комплексів і внутрішніх пересторог. Від того самовпевненого Хоми, якого вперше побачила Марія, не лишилося й сліду.
Я думаю, що основна боротьба в душі головного героя боротьба відбувалася між його почуттям коханням до Марії-Сойки і почуттям громадського обов’язку людини, яка вирішує присвятити себе боротьбі за народні права й пожертвував заради цього особистим щастям.
4. Укажіть, кому з героїв новели I. Франка «Сойчине крило» належать ці міркування.
Суспільство, держава, народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза — насилля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м’якої павутини — конвенціональної брехні. Один в’яже тіло, другий душу, а оба з одною метою — опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи — людську одиницю.
Массіно (Хома).
5. Визначте героя новели «Сойчине крило» за його портретом.
Негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами.
Зигмунт Зембецький — ватажок банди.
6. Укажіть визначальний художній засіб у наведеному уривку.
Я витворив собі оте життя як нездобуту твердиню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на весь світ та яка, проте, не стоїть нікому на заваді, не дражнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги. Ся твердиня побудована в моїй душі.
Метафора.
Назву «Сад Гетсиманський» було взято Іваном Багряним з Біблії. Сад Гетсиманський — місце, де Юда зрадив Христа. Зраджено було і головного героя твору Андрія Чумака. Він втік з табору, де знаходився за свої погляди, і повернувся додому на похорон батька. Але вдома він не встиг пробути і доби: до його хати приходять працівники НКВС і забирають Андрія з собою. По дорозі до в’язниці він помічає зміни рідного міста, де довго не був: кругом червоний колір, фарби облупилися. Колись цей колір був кольором революції, а тепер став кольором насильства і страху. Також він помічає зміни в обличчях людей. Люди «засмоктані, виснажені, обдерті. Зосереджені в собі, позначені тавром суворої професії». В’язниця знаходилась в Харкові на вулиці Раднаркомівській. Це велике місто теж змінилося, тепер Харків був «понурий, припорошений сажою і посипаний сміттям». Негативні враження Андрія доповнює зустріч з працівником НКВС товаришкою Нечаєвою. Нахабство, брутальні вислови з її вуст — все це не схоже на поведінку жінки, яка в уяві Андрія повинна бути лагідною та ніжною. Будинок управління НКВС називали «фабрика-кухня». Андрій чує, як працює конвеєр
«фабрики-кухні».