Кожен з дітей хоче бути дорослим. Та чи замислювалися ви , як це бути дорослим? Діти сприймають світ трішки інакше від дорослих. Діти бачать в всьому позитив, вони довірливі й життєрадісні! Дорослі живуть у своєму сірому від буденності, фальшу й нудоти світі. Є етап коли дитина починає бути дорослим. Та потрібно робити не те, що роблять дорослі. Потрібно бути індивідуальним! Всі повторюють те, що й дорослі , точніше їхні загальні риси. Кожен дорослий різний , як і дитина. Тому потрібно вдосконалювати себе , свій характер і звички , направляти свої емоції в правильне русло , контролювати їх , щоб потім стати "Доросли". Бо кожен починає з себе і коже індивідуальність!
...Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. В. Симоненко
Що таке Батьківщина? Де вона починається? Яку роль відіграє в житті людини і як впливає на її долю? На це питання у кожної людини своя відповідь. Для одного Батьківщина — це зруйнований дім та спогади про страшні дні війни, яка прийшла так несподівано, замінивши ясні сонячні дні і спів пташок на гуркіт снарядів. Для іншого Батьківщина — це дитинство серед сільської природи, соняшників, кульбаб та дзюркотливого струмочка. Але для всіх людей Батьківщина — це, перш за все, країна, яка дала їм життя.
Вороні, що молилась день від дня, Вславляючи свою пташину віру, Десь так за місяць до великодня Бог дав шматок «Любительського» сиру. Сидить Ворона в лісі між гілляк І вертить тим сирком і так, і сяк. То пхне в дупло, то суне поміж віти, В гніздо ховає й знов виймає звідти, Аби лише нанюхатися всмак. А з’їсти не наважиться ніяк: Триває піст, то й змушена говіти. Минає тиждень, другий проліта... Говіє наша страдниця свята, Кору лиш їсть, скоромного ж — нічого! Охляла, бідна, схудла до знемоги. А сир лежить, поглянеш — сміхота: Засох, поцвів, вже чимось тхне від нього. Вороні хоч би що — анітелень. Кінець кінцем настав жаданий день, Схопила сир, дзьобнула — дивна штука! — Не кришиться — твердий, як каменюка, Немов лукавий клав його під прес! Ворона зла! Бо нічим розговітись. Тримає в дзьобі свій делікатес. Аж тут Лисиця виткнулася звідкись І мовить, звівши очі до небес: «Голубонько, Христос воскрес! Про тебе ходить чутка в нашім борі, Що ти співаєш у церковнім хорі. Я ж страх люблю божественні пісні, Вони такі душевні, чарівні!.. Молю тебе, співачко незрівнянна, Утіш мене своїм меццо-сопрано, Псалом якийсь чи пісню заспівай. Ну, я чекаю, любонько, давай!..» Ворона вниз поглянула спроквола, Розкрила рота й видала «вокал»... Сир випав з дзьоба, полетів додолу І вбив руду Лисицю наповал.
Діти сприймають світ трішки інакше від дорослих. Діти бачать в всьому позитив, вони довірливі й життєрадісні! Дорослі живуть у своєму сірому від буденності, фальшу й нудоти світі.
Є етап коли дитина починає бути дорослим. Та потрібно робити не те, що роблять дорослі. Потрібно бути індивідуальним! Всі повторюють те, що й дорослі , точніше їхні загальні риси. Кожен дорослий різний , як і дитина.
Тому потрібно вдосконалювати себе , свій характер і звички , направляти свої емоції в правильне русло , контролювати їх , щоб потім стати "Доросли". Бо кожен починає з себе і коже індивідуальність!