Объяснение:
За поэму «Сон» . За сатиру на императрицу. За участие в Кирилло-Мефодиевском братстве.
Государь пришёл в великий гнев: - «Допустим, он имел причины быть недовольным мною и ненавидеть меня, — заметил Николай, — но её же за что?» .
Решением Третьего отделения, утверждённого собственноручно Императором, 30 мая 1847 года 33-летний Шевченко Тарас Григорьевич по рекрутской повинности был определён на военную службу рядовым в Отдельный Оренбургский корпус, размещавшийся в Оренбургском крае (территория современных Оренбургской области России и Мангистауской области Казахстана) , «под строжайшее наблюдение начальства» с запретом писать и рисовать
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на до тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль
у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».
Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має піти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.
Объяснение:
Украïнських народних пiсень записано понад 200 тисяч, i це, мабуть, не усi.
Пiсня — це поєднання слова й музики. У пiснi народу — думки, почуття, мрiï. Украïнська народна пiсня вiддзеркалює горе, радiсть, боротьбу за визволення.
Народнi пiснi дуже рiзноманiтнi. Слухаючи ïх, пiзнаєш iсторiю нашого народу з давнiх часiв. Украïнську пiсню неможливо охарактеризувати одним словом через багатограннiсть ïï мотивiв i тем.
Так про захисникiв украïнського народу, про славних козакiв Сiчi ми дiзнаємося, слухаючи «Пiсню про Байду».
Дуже довго закони були спрямованi проти украïнськоï голоти. В однiй iз народних пiсень «Ой наступила та чорна хмара» розповiдається про те, як голота б’є багатiя.
Життя украïнського села за часiв крiпацтва особливо яскраво, на мою думку, вiдображено у народнiй пiснi «У недiлю пораненьку».
Час минав. Змiнювались i теми пiсень. Iз украïнських народних пiсень, створених пiзнiше, ми дiзнаємось, як працював i жив украïнський робiтник.
Iснує багато пiсень, провiдною темою яких є тема кохання.
Так чому ж ми, украïнцi, повиннi в наш час забувати цих пiсень? Адже в них наша iсторiя, наша повага до людей, якi своïм життям, своєю любов’ю робили нашу краïну могутнiшою i такою, якою, вона є зараз.
Украïнська пiсня згуртовує людей, допомагає вiдпочити, а iнодi своïм змiстом примушує замислитись над своïм життям. Украïнська пiсня — своєрiдна вiзитна картка нашоï краïни.