Твір на тему "За що народ увічнив імена своїх героїв":
Історія нашого народу славетна та неповторна. Чимало випробувань пройшли наші предки, а згадки про них лишилися у ліричній поезії: думах, історичних піснях тощо. У цих творах люди згадали про тих хоробрих воїнів, які мужньо боролися за щастя та незалежність нашої держави. Народ увічнив імена своїх героїв у творах, бажаючи, щоб слава їхня не вмерла ніколи.
Згадаємо відомі рядки Ліни Костенко, яка каже про героїв так: "Пішов у смерть - і повернувся в думі. І вже тепер ніхто його не вб'є". Дійсно, лишивши спогади у вигляді поетичних рядків, ми назавжди закарбовуємо у своїй пам'яті згадку про тих, хто боронив нашу землю, був палким патріотом та щирим українцем. Кожен з нас має знати історію свого народу, пишатися нею, піклуватися про її збереження. І у цьому нам до думи та історичні пісні.
ответ:
цём)
объяснение:
протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй батьківщині.улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.у думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «думі про козака голоту». народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у туреччину і крим з метою визволення полонених. вічною славою увінчали себе гетьман сагайдачний і кошовий отаман іван сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.у часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. у цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — іван богун, данило нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. і коли гине хтось з козаків, як загинув данило нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся україна. так, наприклад, за «преславним» морозенком «вся вкраїна тяж-ко-важко плаче».у пісні «гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про пилявську битву, що відбулася в 1648 році на волині. у цій битві прославився максим кривоніс, якого в пісні названо перебийносом: а перебийніс водить немало —сімсот козаків з собою.рубає мечем голову з плечей,а решту топить з улюблених героїв історичних пісень і дум є богдан хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення україни високо оцінив наш народ. в особі хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення україни від польських завойовників і встановлення її державності. в образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. у пісні «чи не той то хміль» хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». широко розкрито образ богдана і в думі «хмельницький і барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. хмельницький, на відміну від барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність україни оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок — зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер — та вже Гриць помер.
Прийшла п'ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»
«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!»
«Оце ж тобі, Грицю, я так і зробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —
Із чотирьох дощок дубовая хата!»
Тема: розповідь про жорстоку помсту дівчини за зраджене кохання.
Ідея : засудження зради в коханні.
Основна думка: зрада приводить до непоправних наслідків.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Жанр: літературна пісня.
Композиція
Експозиція: «на вечорницях дівки-чарівниці».
Зав’язка: дівчина не може змиритися зі зрадою, «у неділю рано зіллячко копала».
Розвиток подій: «у понеділок пополоскала» зілля, «прийшов вівторок — зіллячко зварила».
Кульмінація: «А в середу рано Гриця отруїла».
Розв’язка: потім мама била дочку, бо вона отруїла хлопця.
Епілог: оправдання дочки перед матір'ю за свій непоправний вчинок.
Художні засоби.
Постійні епітети: «чорні брови», «сирій землі», «дубовая хата».
Епітет-прикладка: дівки-чарівниці.
Метафора: «нехай достанеться Гриць сирій землі».
Гіпербола: «…тая дівчина усі чари знає»
Звертання: «не ходи, Грицю, …», «…ти, доню,….», «Ой мамо, мамо,…», «Нащо ж .., мамо, …»
Пестливі слова: зіллячко.
Оклики: «…бо на вечорницях дівки-чарівниці!»
Анафора:
«Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!»
Рефрен (повтор) : «Оце ж тобі, Грицю,…».
Кількість строф – десять.
Вид строфи: двовірш.
Рими: вечорниці – чарівниці, має – знає, копала – пополоскала, зварила – отруїла, била – отруїла, має – кохає, мені – землі, зробила – била, заплата – хата.
Римування: паралельне (АА)
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Пафос: трагічний.
Настрій: сумний.
Думки, що навіює пісня: «зрада приносить нещастя», «помста - ворог умінню пробачати», «покарання повинно мати міру».
ІІ варіант пісні.
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ.
Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці,
Солому палять і зілля варять,
Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.
Тамта одная чорнобривая,
То чарівниця справедливая!
І чарівниця, і зілля знає,
Тебе, Грицуню, заздрісно кохає!
У неділю рано зілля копала,
У понеділок пополоскала;
А у вівторок зілля варила.
В середу рано Гриця отруїла.
Прийшов же четвер, Гриценько умер,
Прийшла п'ятниця, поховали Гриця;
Сховали Гриця близько границі,
Плакали за ним всі молодиці.
І хлопці Гриця всі жалували.
Чорнобривую всі проклинали;
Нема й не буде другого Гриця,
Що 'го зігнала з світа чарівниця!
В суботу рано мати доню била:
«Нащо ти, доню, Гриця отруїла?
Не зналась того, що зілля уміє?
Що Гриць сконає, нім когут запіє?»
«Ой, мати, мати! Жаль ваги не має, —
Най ся Грицуньо у двох не кохає!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:
Із чотирьох дощок темная хата!»