жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. цю аксіому доводили і , і мольер, і багато інших майстрів художнього слова. не лишився осторонь і український драматург іван карпенко-карий. у комедії "сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття - моральні принципи. таких героїв у п'єсі двоє: герасим калитка і кум його савка. проте, попри спільну в житті мету - здобуття грошей, - якими різними є ці персонажі! у першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них - різні. першою і центральною фігурою п'єси є багатій герасим калитка. він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає - і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. не спиться мені, не їсться мені" найперше його цікавить матеріальне, а духовне - повністю знецінюється. так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри. у робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать". коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, навчає: "люде в київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудитися для божого дому й шість худобу ганять в празник гріх. блажен чоловік, іже скоти милує". невже калитка насправді такий богомільний? ні, факти з його життя свідчать, що це не так. і думає він у цей момент не про те, щоб вшанувати церковне свято, а про те, що "скотина гроші коштує". і, звичайно ж, центральна інтрига твору - купівля фальшивих грошей - явище протизаконне, але цього, справжнього гріха, герасим не боїться. коли савка, якого калитка взяв у компаньйони, повертається із міста, успішно розмінявши "фальшиві" купюри, коли сповіщає, що гроші "годяться", герасим розчулено каже: "куме, вашими устами бог говоре". лицемірство є ще однією виразною рисою цього персонажа. перед своїми друзями він прагне мати вигляд доброго та чесного чоловіка, який дуже любить свою жінку. насправді він поводиться зі своєю дружиною жорстоко. ось що говорить сама параска: "бий, бодай тобі руки посохли! і замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! у! харциз - коняку жаліє, а жінку бить збирає" втім, до бійки справа не доходить: як тільки на порозі з'являється копач - герасим цілує параску. другим, хто прагне здобути гроші будь-якою ціною, є савка - змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. доведений до відчаю, савка згоден продати дияволу власну душу: "пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей". савка розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик жолудь має "нечисті гроші", тобто, він вже скористався цією можливістю. але наприкінці цієї ж яви савка робить ще один висновок: "е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя". і у цих словах - уся суть конфлікту, тут заховано корінь зла. про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продала душу дияволу. під час поділу грошей і калитка, і савка готові вбити один одного. втім, коли справу провалено, коли герасиму не дали накласти на себе руки, савка кається. і його покаяння - це справжнє покаяння людини-християнина: "буде здоров'я - будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає". на жаль, з боку калитки покаяння ми не
таким чином, у п'єсі "сто тисяч" іван карпенко-карий утверджує ідею духовності як основи людського життя.
ПРЕКРА́СНИЙ, а, е.
1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого піч (Іван Франко, XIII, 1954, 147); Росла собі пальма гінка та прекрасна, Чимало уже піднялась (Павло Грабовський, I, 1959, 313); А лицар же де? ..Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 174); Той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі Тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (Юрій Яновський, II, 1958, 54);
// Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (Тарас Шевченко, II, 1963, 47); Козаче село, велике, аж на двох горах.., річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! (Марко Вовчок, I, 1955, 37); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (Олександр Довженко, I, 1958, 190);
// Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. [Душечка:] Прекрасний голос! Артистичний! (Степан Васильченко, III, 1960, 399); Вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (Олесь Гончар, IV, 1960, 84); На ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (Максим Рильський, III, 1956, 11).
♦ Заради прекрасних очей; За прекрасні очі — без винагороди, задарма; Прекрасна стать; Прекрасна половина [роду людського] — жіноча частина людства; жінки. — Нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200).
2. Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). — Усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 123); Хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (Юрій Яновський, II, 1958, 244); Партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (Літ. Газ., 9.IX 1948, 1);
// Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь. Вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«Арсенал»] (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 13); В [Харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (Радянська Україна, 15.I 1959, 2).
3. Довершений за формою і змістом; досконалий. Книжечки Ваші [І. С. Нечуя-Левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 317); Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один сніп. Сніп народної волі, народного щастя (Максим Рильський, X, 1962, 22);
// Який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. Слуху Юра не мав.. І мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (Юрій Смолич, II, 1958, 12); Він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 195); Томас палко дякував Бутакову за представлення і прекрасну характеристику (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 325);
// Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). Погода була прекрасна (Іван Франко, VIII, 1952, 191); Був прекрасний літній ранок (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 20); Година стояла прекрасна (Олександр Довженко, I, 1958, 79);
// Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. Тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (Леся Українка, V, 1956, 225); Інженер Микола Стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 103); Повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (Ленін, 8, 1970, 378); Піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (Радянська Україна, 26.X 1961, 1);
// Надзвичайно вдалий, влучний. Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 179).
З якого року зародилися колиски?
Що з'явилося перше колиски чи казки?
Чи актуальні колиски зараз? Чому?
Навіщо взагалі вигадаои колискові пісні?
В якій країні зародилися колиски?
Чи пам'ятаєш ти, які колиски співала твоя матуся?
Чи використовують в колисках пестливі слова? Чому?
Скільки колисок ти знаєш?
Яка мелодія у колискових?