Объяснение:
Художник» — автобиографическая повесть Тараса Шевченко написанная на русском языке 25 января (4 октября) 1856 года в Новопетровском укреплении. В повести «Художник» Шевченко продолжает разрабатывать тематику судьбы талантливого крепостного, начатую им в повестях «Варнак» и «Музыкант»[1]. В первой части повествование повести идёт от имени художника, образ которого автобиографический. Во второй части Шевченко добавил трагическую развязку, основанную на основе реальных фактов из жизни некоторых его друзей и коллег-художников[2].
Объяснение:
«Худо́жник» — повість Тараса Шевченка російською мовою, написана 25 січня — 4 жовтня 1856 р. у Новопетровському укріпленні. У повісті «Художник» Шевченко продовжує розробляти тему долі талановитого кріпака, започатковану ним у повістях «Варнак» та «Музыкант».
За жанровими особливостями, принципами зображення, характером типізації повість має складну структуру. Мемуарні елементи органічно співіснують у ній з елементами епістолярного жанру та нарису.
Перша частина — виразно автобіографічна й мемуарна; розповідь ведеться від особи художника, в образі якого можна впізнати риси й учинки реального Івана Максимовича Сошенка. Образ героя — спершу обдарованого кріпака-малярчука, згодом — молодого художника, захопленого мистецтвом і життям мистецької богеми, — суто автобіографічний (з деякими елементами художнього домислу) у першій частині.
У другій — риси автобіографізму властиві психологічній «біографії» героя, тоді як історія фатального одруження й трагічна розв'язка домислені на основі реальних фактів з життя декого з колег-художників; відбилася тут і романтична ідея всеохопного служіння божественному мистецтву. Спогади Шевченка подаються у формі листів героя про навчання в Академії мистецтв, про мистецьке життя у тогочасному Петербурзі.
Книги-це розум, навчання.Вони вчать нас і допомагають.Вони можуть багато чого на показати і розказати.Сучасне покоління не хоче читати хоче тільки телефон,інтернет і так далі,але ми не розуміємо,що якщо ми не будемо читати ми не будемо нічого знати і нам буде важко. Тож книги допомагають тим,що вчать нас жити.