Ю́рій Па́влович Винничу́к (нар. 18 березня 1952, Станиславів), іноді друкується під іменем Юрко́ Винничу́к[2] — український письменник, журналіст, редактор[3][4].
Розпочав літературну діяльність у 1970-х роках з написання поетичних творів. Загалом вийшло дві поетичні збірки Винничука — «Відображення» (1990) та «Передчуття осені» (2010), — однак усі вірші автора написано до 1993 року. У 1970-х також було видано поему «Арканум» та оповідання «Ги-ги-ги», які висміювали радянську владу. У 1980 — 1990-х роках Винничук видав низку літературних містифікацій, серед яких переклад віршів давньоірландського поета Ріанґабара, акровірш «Пісня світова» Анни Любовичівни, щоденники Роксолани «Житіє гаремноє» тощо. Режисер естрадного театру «Не журись» (1987—1991) та засновник «Кабарету Юрця і Стефця» (1990).[5]
Объяснение:
ось сам(а) вибирай п'ять фактів)))
ответ:1 Свої перші віршовані твори Марина записала у віці шести років. Складала вона відразу трьома мовами: російською, німецькою, французькою
2 Мати мріяла про те, щоб Марина стала відомою піаністкою. Цвєтаєва вміла грати, але поезія її приваблювала більше.
3 Серце Цвєтаєвої завжди належало одному чоловікові – Сергію Ефрон. Він став її чоловіком і батьком дітей. Вони познайомилися в Криму
4 Одного разу у поетеси був рoмaн з жінкою – Софією Парнок, яка була перекладачкою і теж писала вірші. Їй Цвєтаєва присвятила чимало рядків в своїх збірках. Ефрон дуже важко переживав її нове захоплення, однак, все-таки пробачив дружину, коли вона в 1916 році повернулася в сім’ю
5 Першою дитиною Цвєтаєвої була дівчинка. Її назвали Аріадною (скорочено Алей). Народження дочки розчарувало поетесу, так як вона хотіла сина. Другий раз у поетеси знову з’явилася дівчинка. Ірочка прожила всього 3 роки і померла в притулку.
Объяснение:
Кульмінація: захоплення Максима у полон; смерть всіх прибічників молодого Беркута.
Розв’язка: звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його товаришів.