Здається, що образ Борулі комічний, але насправді його маніакальна жага до дворянства ледь не згубила все його життя. Він гарний батько, товариш та чоловік. Але майже втратив друзів та трохи не згубив життя своїх дітей, викинув ледь не всі гроші на вітер.
"І сміх, і гріх",- кажуть у народі. Це саме така ситуація. Людина, яка жила на своєму місці і дуже не непогано, через гордість та свою обмеженість ледь не втратила все. Заради дворянства він знущався над собою та своїми близькими, не бачачи того, що робить. Борулю засліпила гордість та бажання доказати іншим, що він вищий за більшість. А це вже не комедія, це вималювався трагічний образ людини, пошитої в дурні своєю пихатість та нечесністю тих, хто бажає заробити за рахунок інших.
Жив у лісі старий вовк, який вирішив більш нікого не ображати. Але його не схотіли зрозуміти одноплеменники-вовки і самі почали на нього нападати. Вони це робили, бо хотіли, щоб він передумав. Сподівалися пояснити, що лише безсилий може бути добрим.
Вовк почав і справді бути полохливим. Скрізь йому вважалися його брати, які чатують на нього.
Одного разу він крався лісом та шукав ягід і грибів. Раптом він змушений був зупинитися, бо почув шерех кущів. Вовк почав потроху підходити до них, а сам готовий був чкурнути подалі. Чим ближче вовк, тим сильніше трясеться рослина.
Старий зрозумів, що над ним знов бажають посміятися. І так йому соромно стало за себе, що він стрибнув у сам кущ і закричав: "Виходьте, я більше вас не боюся!"
Кущ припинив трястися, і звідтіль вийшов маленький зайчик.
Більше вовк не боявся, бо зрозумів, що постійний страх страшніший за все і вводить в оману полохливого.
