В историю Великой Отечественной войны, к примеру, золотыми буквами вписано имя Ивана Никитовича Кожедуба – одного из самых прославленных летчиков-асов советских военно-воздушных сил. Трижды Герой Советского Союза (1944, 1944, 1945), Иван Кожедуб одержал 64 воздушные победы во время Великой Отечественной войны. Это был самый впечатляющий результат в авиации антигитлеровской коалиции. А родился Иван Кожедуб в селе Ображиевка Глуховского уезда Черниговской губернии в 1920 году. Это значит, что на момент получения высших наград СССР ему было 24 и 25 лет соответственно.
Выходец из семьи обычного украинского крестьянина, по совместительству бывшего церковным старостой, Иван Кожедуб, как и многие его ровесники – советские парни, увлекся авиацией еще в подростковом возрасте. В 1934 году он поступил в Шосткинский химико-технологический техникум и тогда же стал заниматься в местном аэроклубе. Дальше был призыв в Красную Армию в начале 1940 года, окончание в том же году Чугуевской военной авиационной школы летчиков и служба в военной авиации.
За годы войны Иван Кожедуб превратился в одного из опытнейших советских военных летчиков. Достаточно сказать, что со звания старшего сержанта он дослужился до майора, с должности летчика до заместителя командира полка. Удача буквально улыбалась Ивану Никитовичу. Его ни разу за всю войну так и не сбили, хотя он совершил 330 боевых вылетов, провел 120 воздушных боев. Война не закончилась для Кожедуба и после победы над Германией. Так, во время войны в Корее в 1951-1952 гг. он командовал 324-й истребительной авиационной дивизией. Летчики дивизии одержали 216 воздушных побед, а потеряли за все время боевых действий лишь 27 машин и 9 пилотов.
усна народна творчість завжди була й залишається невичерпним джерелом натхнення письменників. ось і олександр олесь за мотивами народних казок, легенд, билин створив чудову драму-казку «микита кожум’яка», головним героєм якої є справжній богатир.
микита кожум'яка - герой народної казки часів київської русі, записаної в кількох варіантах в різних областях україни, білорусі та росії. у найбільш повних варіантах (білоруських і українських) написана розповідається про те, як змій біля києва змушував складати данину живими людьми, а врешті став домагатися, щоб князь дав йому свою дочку. вона була віднесена змієм, який, полюбивши її, тримав в ув'язненні. дізнавшись від змія, що він боїться тільки однієї людини - микиту (або кирила) кожум'яку - вона з голубом відправляє лист до батька з проханням відшукати цього богатиря і спонукати його битися зі змієм. коли послані князя увійшли в хату кожум'яки, зайнятого своєю звичайною справою, він від несподіванки перериває 12 шкур. на прохання князя битися зі змієм він спочатку відмовляє. не можуть його вблагати і послані князем старці. тільки плач присланих князем дітей зачіпає серце микити. обмотавшись прядивом і обмазавшись смолою, щоб стати невразливим, богатир б'ється зі змієм і звільняє княжу дочку.
урочище поблизу києва, де жив богатир, стало з тих пір називатися кожум'яки.
інший варіант говорить, що змій, побитий микитою кожум'якою, благає його про пощаду і пропонує розділити з ним землю порівну. микита запрягає змія і проводить борозну від києва до чорного моря; потім, почавши ділити море, змій тоне.
є ще легенда про заснування міста переяслав. налетіли якось на поселення печеніги. серед кочовиків був один непереможний витязь. став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. засумував ясний князь — стало йому соромно й прикро. аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герц із поганином. жорстокий був двобій. і здолав хлопець печеніга, чим й «перея славу» собі. на честь цієї перемоги місто почали називати переяславом.
У рішучості гостроті зору і відважності