Священні книги народів світу упродовж тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури.Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень.
У ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.
Питання про те, що таке щастя і що означає бути щасливим, з давніх пір хвилювало людину. "Людина створена для щастя, як птах для польоту". У цьому добре відомому крилатому вислові народна мудрість "зафіксувала ту обставину, що щастя відноситься до глибинних сторін людського існування, до самої його природи. І вже тільки тому поняття щастя має висловлювати певний зріз морального життя людини" (Попов Л. А.).Розумінню сутності усвідомлення щастя заважає не тільки складність цього явища в духовному житті людини, а й те, що саме слово "щастя" вживається в ужитку в різних значеннях. Поняття щастя для кожної людини індивідуальне. "Одним щастям здається чеснота, іншим - розсудливість, третім - відома мудрість, а іншим все це разом або що-небудь одне в поєднанні із задоволенням або не без участі задоволення, є й такі, що включають в поняття щастя і зовнішній добробут" ( Аристотель).Перераховуючи різні думки людей щодо щастя, можна сказати, що для більшості щастя полягає в чомусь наочному і очевидному: в удачі, в задоволенні, в пошані, в багатстві і т.п. "Щастя, говоримо ми, - це те ж саме, що благополуччя і гарне життя". (Аристотель). Тому "питання про щастя - це не просто питання про те, як бути щасливим, задоволеним або навіть доброчесним, а перш за все в тому, в чому полягає хороше щасливе життя і до чого людині слід прагнути в першу чергу" (Гусейнов).Існує ще й визначення щастя як "моральної свідомості, що позначає такий стан людини, який відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті і свідомості життя, здійсненню свого людського призначення. Як і мрія, щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу, але на відміну від нього означає не устремління особистості, а виконання цих устремлінь. Поняття щастя не просто характеризує певне конкретне положення або суб'єктивний стан людини, а й виражає уявлення про те, яким має бути все життя, що саме є для нього блаженством. Залежно від того, як тлумачиться призначення і сенс людського життя, розуміється і зміст щастя. Тому дане поняття носить ще й нормативно-ціннісний характер " (Словник з етики).
Проблеми художнього сприймання знайшли широке висвітлення в науковій літературі (Є. Назайкинський, О. Ростовський, О. Рудницька та ін.) Спираючись на провідні позиції їх теоретичних міркувань, запропонуємо власне бачення питань, що дають можливість узагальненого розгляду навчальних підходів до організації і розвитку здатності учнів до повноцінного сприйняття художніх образів. До таких питань відносимо такі, як: визначення змісту і структури художнього сприймання, критеріїв його ефективності, різновидів та особливостей створення навчальної ситуації художнього сприймання.
Зміст художнього сприймання —це, по суті, зміст образів мистецтва, інформацію про які отримує людина в процесі споглядання чи слухання художніх творів. На відміну від сприймання творів мистецтва, яке не стосується образного їх змісту (сприймання музики виключно як звучащого фону; сприймання картини як кольорового забарвлення полотна, що не містить ніякого смислового чи емоційного ряду; сприймання танцювальної композиції як спортивної комбінації, що не несе художньо-виражального навантаження тощо), художнє сприймання виражає прагнення (особистості до усвідомлення тих переживань, що їх втілено композитором, художником, балетмейстером у мистецтві, стремління отримати насолоду під досконалості форми їх художніх творінь.
Священні книги народів світу упродовж тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури.Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень.
У ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.