ПРИСЛИВЬЯ
Обома руками за його держатися,
” …буцім з його чортяка лика дере.”
як Бог дасть, то й у вікно вкине,
Хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть
” батько ноги простяг”
” Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!
ФРАЗЕОЛОГІЗМИ
” Павлусь за ввесь день і пари з рота не пустить”
розпластався на перині
очі витріщить
як той пуцьвірінок,
” Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить…”
” Щастя, як горох з мішка”
” Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!”
” …їсть неборак, аж за ушима лящить…”
” до білого волосся доспався”
Так, можна вважати
Объяснение:
Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).
Тема: Уславлення едності природи та людини, її гармонійності та неповторності.
Ідея: Автор хоче нам донести що природа має завжди для нас сюрпризи коли нам сумно, і що неварто недооцінювати її дарунки.
Епітети: весела, щедра, мила, стокрила, хвора й самотна, і т. д.
Метафори: вона летіла хутко, мов стокрила;Мене забула радісна весна;