Николай Сергеевич и его жена впервые в жизни приехали в Абхазию из Москвы и жили на летней даче художника Андрея Таркилова, который редко бывал здесь.
Под крышами крестьянских домов, мимо которых они проходили к морю, лепились ласточкины гнёзда. Странно, но под крышей дачи не было ни одного гнезда, хотя дом был выстроен более десяти лет назад. Старый сельский учитель так объяснял это:
— Андрей здесь редко бывает, а ласточки вьют гнёзда под крышей человеческого дома, потому что ищут у него защиты.
И вот жена Николая Сергеевича как-то раз сказала, что для неё было бы счастьем проснуться под щебет ласточек. И он вдруг ответил, что это можно устроить: надо попросить у старого учителя разрешения перенести одно ласточкино гнездо из-под крыши его дома к себе. В глазах учителя мелькнул суеверный ужас, но он был очень патриархальным человеком: надо гостю подарить то, что просит.
Сторож, охранявший магазин, заметил Николая Сергеевича, глубокой ночью идущего куда-то со стремянкой, но вскоре потерял его из виду. Когда Николай Сергеевич снял гнездо, ему показалось, что он не удержит равновесие и грохнется вниз. И каждый раз, представляя своё падение, он мысленно вытягивал руки вверх, чтобы не раздавить ласточек.
Когда он свернул к дому, сторож опять его узнал и заметил также, что теперь этот человек без стремянки что-то прижимает к себе – скорее всего драгоценную вещь. Окликнув его, сторож понял, что человек пошёл быстрей, и уверился, что он преступник.
Николаю Сергеевичу показалось, что он падает, и он вытянул руки вперёд, чтобы не повредить гнездо. Ласточки вылетели из гнезда, а птенцы доползли до травянистого склона канавки. Последним, предсмертным движением Николай Сергеевич откинул руку в сторону ласточкиного гнезда, и она, уже мёртвая, упала на гнездо.
Объяснение:
Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.
Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.щастя людей – у їх “сродній” праці.
Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.
Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.
Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.
Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.
Праця – природна потребаспоріднену працю
Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.
Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.
А щастя людей – у їх “сродній” праці.
Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.
Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.
Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.
Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.
Праця – природна потреба
кожного, але тільки праця вільна, “еродна”. Щастя людини, писав Сковорода, – у спорідній праці її для суспільного добра. Загальне благо і особисте щастя повністю іалежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “еродності”, чи ні. Він закликав: пізнай самого себе і відповідно працюй.
Учення Сковороди про працю і виховання любові до неї – цініий внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.
Всі люди у світі прагнуть бути щасливими. Та не кожному це вдається.
Я думаю, що людина -- коваль свого щастя. Тільки працьовита,чесна,добра,щира людина може вважати себе щасливою. Не почуває себе щасливим той, хто нічого не робить, а сидить склавши руки. Григорій Сковорода навчав: "Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним".Я б додала до цього афоризму,що треба щастя здобути. Багато чого залежить від самої людини: яку вона здобуде освіту, на яку роботу влаштується, яких друзів обере, яку сім'ю буде мати. Адже доля підкидає нам певні негативні "сюрпризи",які викликають образу, розчарування, то можуть опуститися руки.Допомагає подолати всі перешкоди праця,навчаня,друзі і сім'я.
Отже, кожен з нас сам кує своє щастя.